Телевізійна пропаганда і її вплив на росіян

     Справді, без телевізора сучасного життя і не уявиш. Особливо на росії. Це чи не єдине, що є в кожній родині. Є такі сім’ї, в яких телевізор увімкнено протягом цілого дня, є й такі, де «ящики» стоять у кожній кімнаті і навіть на кухні. При цьому дорослі, виходячи з «власного досвіду», упевнені у нешкідливості перебування дітей перед телеекраном. Ця думка не тільки помилкова, але й небезпечна. 

     Формування і закріплення у дітей найважливіших настанов – на все подальше життя – відбувається пропорційно вікові й дозріванню мозку. Орієнтовний графік розвитку мозку є таким: у 4 роки – 80 %, у 6 – 90 %, у 10 – 97 %, у 18 – майже 100 %.

     Саме цим і користується російська пропаганда.

     Наприклад, низка російських телеканалів використовує 25-й кадр в сюжетах про Україну. Про це повідомляє інтернет-видання “ZAXID.NET”. Зокрема, журналістам демонстрували розкадрування сюжету каналу Росія-24 про події 2-го травня в Одесі. На одному зі стоп-кадрів видно напис «підпалив Правий сектор», на стоп-кадрі в сюжеті з Будинку профспілок напис «людей вбивали бандерівці».

     Подібного характеру написи видно і на стоп-кадрах сюжетів про події в Донецькій і Луганській областях: «Правий сектор вбиває» і «Нацгвардія вбивці».

     25-й кадр це вигадана методика впливу на свідомість і підсвідомість людей за допомогою вставки в відеоряд прихованих повідомлень у вигляді додаткових кадрів. На дітей та підлітків 25-й кадр має найстрашніший вплив. В прихованому кадрі можна помістити будь-яку інформацію, провокуючу людину на певні дії.

     Ще в 2015 році латвійське видання «Спектр» опублікувало статтю, в якій московський сімейний психолог Людмила Петрановська описала, як російське державне телебачення намагається залізти в голови людям.

     «Можна сказати, що за останні місяці російські глядачі піддалися масовому емоційному зґвалтуванню, килимовому бомбардуванню пропагандою. Метою цього є не донесення конкретної точки зору. Сюжети та меседжі сконструйовані, аби глядач мав зрозуміти, що сам має зробити моральний вибір», – написала пані Петрановська.

     «Радіо Свобода» із посиланням на результати опитування, які отримала редакція, пише, що три чверті населення Росії дізнається новини про війну з телевізора, і лише 5.5% користується з цією метою VPN, аби отримати нецензуровану інформацію.

     Дослідник Університету Джонса Гопкінса і автор двох популярних книг про пропаганду та дезінформацію Пітер Померанцев в одному з інтерв’ю сказав: «Якщо ви подивитеся на психологічну модель путінської пропаганди, подивитеся на те, як говорить Путін, Соловйов, Кисельов, Толстой, основні ведучі ток-шоу, то побачите, що це дуже навмисний спосіб розмови, дуже садистський, дуже агресивний, дуже образливий. Так розмовляють із новобранцями в Армії, це стиль дідівщини. Вони роблять це дуже свідомо і робили багато років, нормалізуючи ці почуття, дозволяючи людям їх відчувати».

     Пов’язавши про демократичні рухи в Україні з фашизмом та антиросійською, підтримуваною Заходом змовою, Росія сподівається «накрутити» свою домашню аудиторію задля підтримки агресивної зовнішньої політики Росії. Ця країна поширює безсоромну дезінформацію, але дбає про те, щоб їхня брехня була цікавою та зачіпала емоційно, і пристосовує її під стратегічний виклад, підігнаний під відповідність упередженням та уявленням її аудиторій, поєднуючи український націоналізм з німецьким фашизмом у Росії та заохочуючи антиамериканські та антиєвросоюзівські почуття в Європі.

     Щоб зробити цей контент привабливим, Росія готова повністю фабрикувати сюжети, використовуючи фото та відео для забезпечення відповідних потреб. Повний набір медіа, від кінематографу до новин, ток-шоу, друкованих та соціальних ЗМІ задіяний у просуванні офіційних тез Росії.

     На думку Валентина Петрика, кандидата наук з державного управління, доцента Київського національного лінгвістичного університету, найчастіше у світовій практиці застосовуються такі форми дезінформування та маніпулювання інформацією: 

• тенденційне викладення фактів – форма дезінформування, яка полягає в упередженому висвітленні фактів або іншої інформації щодо подій за допомогою спеціально підібраних правдивих даних. Як правило, за допомогою цього методу спеціально сформована інформація подається дозовано, до постійно зростаючого напруження; 

• дезінформування «від зворотного», що відбувається шляхом надання правдивих відомостей у перекрученому вигляді чи в такій ситуації, коли вони сприймаються об’єктом спрямувань як неправдиві. Внаслідок ужиття подібних заходів виникає ситуація, коли об’єкт фактично знає прав диву інформацію про наміри чи конкретні дії протилежної сторони, але сприймає її неадекватно, не готовий протистояти негативному впливу; 

• термінологічне «мінування», яке полягає у викривленні первинної правильної суті принципово важливих, базових термінів і тлумачень загальносвітоглядного та оперативно-прикладного характеру; 

• «сіре» дезінформування, що передбачає використання синтезу правдивої інформації з дезінформацією; 

• «чорне» дезінформування, яке передбачає використання переважно неправдивої інформації.

     Слід визнати, що Україна, її державні органи влади, громадянськість та ЗМІ не були готові до такої масованої військової та інформаційної агресії, що в експертному середовищі отримала назву «гібридна війна». Саме тому першочерговим завданням усіх державних, громадських, наукових, експертних, журналістських інституцій є розробка термінових ефективних заходів щодо нейтралізації інформаційної – диверсійної діяльності Російської Федерації проти України та протидії її подальшому розгортанню.

Юлія Мусташ

Zgłoś naruszenie/Błąd