Корисні і смачні: як сім'я із Запоріжжя виготовляє у Львові олії за технологією предків

«Львів – це місто крафтових виробників. Коли ми шукали, де зупинитися, я одразу відчула, що це місто – для нас», – говорить Альона Винник із Запоріжжя, яка разом із чоловіком займається виробництвом олій холодного віджиму.

ZAXID.NET розповідає, як сім’я розпочала свою справу, як війна змусила її залишити рідне місто і як нішева продукція стає затребуваною навіть у супермаркетах.

***

Виробництво на кухні

Ще 3,5 роки тому Максим Линник працював торговим представником у фармацевтичній компанії в Запоріжжі, а Альона була у декреті із другою дитиною. Зарплата чоловіка була не надто високою, тож подружжя замислилось про власну справу.

«На той час, коли ми про це задумались, я вже цікавилась здоровим харчуванням, вегетаріанською дієтою, знала, що є “правильні” олії, але ніде не могла їх знайти у магазинах – скільки перепробувала, а все було не те. Не було ще усвідомлених виробників у нас», – розповідає Альона Линник.

Тоді і з’явилася ідея спробувати зробити олію справжнього холодного віджиму для себе і, можливо, для інших. Чоловік з радістю підтримав. Так виникло крафтове виробництво «Диво олія».

Насправді, говорить Альона, не вся олія, на якій написано про холодний віджим, виготовлена без термічної обробки. Промислові шнеки – обладнання, схоже на м’ясорубку, в якому вичавлюють олію, – у процесі роботи нагрівають сировину до 100 градусів.

«За державними стандартами це начебто холодний віджим, але насправді ця олія вже термічно оброблена, в ній вже не буде тієї користі», – пояснює Альона.

Справжній холодний віджим – це коли олія виробляється лише під дією тиску. Саме за такою технологією робили олію в старовину у дерев’яних пресах – без жодної обробки і нагрівання. Та магазинам такий спосіб не підходить, адже вихід олії при його використанні – невеликий, а отже, це нерентабельно для великих об’ємів.

«Хоча зараз ситуація змінюється потроху, серед людей є попит, і до нас вже звертаються із Сільпо та Ашану, щоб ми продавали свою олію у них. Люди стали більш свідомими», – говорить Альона Линник.

Свої перші преси подружжя складало самотужки із деталей від трьох різних виробників. Спочатку замовили маленький домашній прес, але він виявився неякісним, адже це була домашня збірка якогось ентузіаста, а не фірмовий виріб. Готового якісного не було, тому за допомогою інтернету вивчили питання і купили окремо гідравлічний прес, металеву раму та інші необхідні деталі.

Упродовж першого року «виробництво» працювало вдома на кухні – робили олію для себе, пригощали друзів, колег, завели сторінку в Instagram і розповідали про всі процеси.

«Відгуки були лише хорошими, адже справжня олія холодного віджиму справді відрізняється на смак», – каже Альона.

Згодом через друзів знайшли безкоштовне підвальне приміщення – зробили ремонт і переїхали туди. Працювали так ще півроку.

«А потім справи нарешті налагодились. У нас з’явилося хороше приміщення, у Максима, який займається тисненням олій, був помічник, у нас були постійні клієнти по всій Україні. Ми були задоволені. Але настало 24 лютого. Тільки розпочалося нормальне життя – і війна», – розповідає Альона.

На деякий час виробництво зупинили, не знали, що робити далі і як розгортатиметься ситуація. Але друзі і клієнти потроху знову запитували, коли можна буде придбати олію, і подружжя вирішило повернутися до роботи. Та в Запоріжжі було неспокійно – постійні вибухи лякали дітей. Тому сім’я вирішила переїхати.

«Ми зробили собі подорож кількома містами – у Києві були, в Івано-Франківську розглядалися. Але коли приїхали до Львова, то зрозуміли, що це місто якраз для крафтових виробників. Тут таке стовідсотково цінуватимуть. Окрім того, це туристичне місто, що добре для бізнесу. Тому знайшли фуру, завантажили преси і приїхали», – розповідає Альона.

Тут у подружжя є приміщення для виробництва, яким займається Максим із помічником. Альона ж веде сторінку в Instagram, пакує та відправляє замовлення клієнтам. В асортименті сім’ї – 13 видів олій холодного віджиму і жмих, що також використовують у здоровому харчуванні, – додають у випічку, у каші тощо.

«У нас екологічне виробництво – немає жодних викидів, і безвідходне. Зараз віддаємо жмих волонтерам, які роблять із нього корисні батончики для наших хлопців на фронті. У ньому багато мікроелементів і вітамінів», – розповідає Альона.

Класика й експерименти

Першою олією, що витиснули Максим і Альона на своїй запорізькій кухні, стала лляна, адже Альона любила її за користь і смак. Далі асортимент розширювався: соняшникова, гарбузова, мигдальна, олія волоського горіха, чорного кмину, кунжутна олія, олія з гірчиці, кокосу і коноплі. По-перше, було цікаво самим, по-друге, клієнти теж дізнавалися про щось нове і запитували, коли таке зробить «Диво олія».

У соцмережах Альона і Максим часто викладають відео зі свого виробництва, зокрема, з експериментами. Одного разу, наприклад, вони показували, чи можливо отримати олію із виноградних кісточок. Виявилося, можна. Але така справжня олія холодного віджиму має коштувати дорожче за золото, а не 100 грн.

«Олію не можна вичавити із будь-чого. Нас питали про кісточки винограду, гранату, паростки пшениці. Щоб зробити олію із паростків пшениці, їх потрібно тонну. Це ж нереально. Людям потрібно показувати, що не все, що є на поличках в магазині, – це справжня олія. Насправді вони або розбавлені, або то якісь інші олії. Маркетинговий хід», – пояснює Альона.

«Диво олія» робить по 5-6 літрів олії на день. Раніше відтискали під кожне замовлення окремо, бо клієнтів було небагато, а тепер налагодили процес з огляду на попит і постійних замовників.

«Олія, що їде до людини, вичавлена щонайбільше три дні тому. А іноді буває і так, що клієнту треба почекати 2-5 днів, якщо є черга, поки ми її виготовимо», – говорить Альона.

Альона і Максим купують сировину для олій в українського сертифікованого виробника. Такі культури, як кмин, чорний кунжут, кокос – купують в Індії. Проблема, каже Альона, виникла із гірчицею.

«Через окупацію частини України гірчицю зараз практично не вирощують, тому її важко знайти і вона дорога. Якщо до вторгнення ми купували оптом кілограм насіння гірчиці за 20 грн, то тепер він коштує 100. Те, що лишилося, виробники часто продають за кордон», – розповідає Альона Линник.

Подружжя Линників хотіло би розширювати асортимент і збільшувати виробництво. Зараз додали горіхові мюслі, а клієнти ще часто запитують про горіхові пасти та інші продукти здорового харчування.

«Було б добре робити ще щось, пов’язане з олією. Але ми ще думаємо. Це трохи важко зараз, бо це не суперприбутковий бізнес. Подивимось, яка буде ситуація в Україні», – ділиться Альона.

Альона і Максим, які працюють лише 3,5 роки, були одними з перших у ніші крафтових олій. Зараз, кажуть, колеги з’являються в різних містах – і це чудово, адже Україна велика і різноманітна, тож кожен виробник знайде свого споживача.

Як обрати справжню олію холодного віджиму?

Якщо ви хочете купити крафтову олію і знайшли в магазині поличку, що нібито пропонує вам потрібне, перевірте пляшки за трьома простими критеріями. Альона Линник говорить, що олія холодного віджиму:

• не може бути дешевою і коштувати 50 чи навіть 90 грн;
• не може мати тривалий термін придатності (олія льону зберігається місяць, інші – 3-4 місяці);
• не повинна гірчити за жодних обставин (інакше порушено технологію виробництва або олія містить домішки).

«Ми радіємо, що люди все більше цікавляться цією темою, обирають для себе здорове і якісне, що є запит і навіть супермаркети виділяють полички під крафтову продукцію. Крафтові виробники – це чудово для економіки», – підсумовує Альона Линник.

Zgłoś naruszenie/Błąd