Авіаконструктор надлегких літаків Юрій Яковлєв розповів УНІАН про перемогу на Чемпіонаті світу, шалений попит на українських інженерів та ефективність полювання з цивільних літаків на ворожі дрони.
Українські літаки відомі у всьому світі, в тому числі завдяки перемогам на міжнародних змаганнях. Нещодавно засновник та головний конструктор київського підприємства “Аеропракт” Юрій Яковлєв та його син Тимофій здобули золото на Чемпіонаті світу з надлегкої авіації.
“Аеропракт” ще до початку повномасштабних бойових дій залишалося єдиним в Україні, яке виготовляє літаки. Адже ДП “Антонов” на той момент ще не досягло свого розквіту найкращих часів, а ще одне авіапідприємство з корінням з Німеччини збанкрутувало до лютого 2022-го.
УНІАН поспілкувався з Юрієм Яковлєвим про полювання з легкомоторних літаків на ворожі дрони та “полювання” українських виробників дронів на кваліфікованих інженерів, очікування від F-16 та перемогу над ворогом у повітрі.
Юрію, вітаємо з перемогою на Чемпіонаті світу з надлегкої авіації! Наскільки важкими були для вас ці змагання у Британії?
Кожен чемпіонат – важкий і складний. Цього разу я скинув 5 кілограмів за місяць. Багато чого пройшло не так, як ми думали…
Було заплановано, що ми заздалегідь поїдемо до Польщі і потренуємося там із моїм сином Тимофієм, з яким літаємо в одному екіпажі. У планах Тимофія був цікавий переліт через Ла-Манш на нашому літаку. Але мій син у ЗСУ з перших днів війни, йому вдалося взяти відпустку лише за кілька днів до початку чемпіонату і він прилетів до Англії пасажирським літаком. Отже, ми з дружиною везли наш літак у розібраному вигляді на причепі за автомобілем, і вже на місці його збирали.
Часу потренуватися так, як планували, не було, а навігаційні вправи – важлива частина Чемпіонату світу. Ми змагаємося без GPS, літаємо лише з картою. Згідно з правилами, ми можемо відхилятися від маршруту не більше ніж на 250 метрів, точність проходження орієнтирів має бути в межах 5 секунд. Нам було потрібно обов’язково освоїтися з територією, бо Англія дуже складна для орієнтування. Можна орієнтуватися по сітці доріг, але в тій частині країни вони старі, поросли деревами, їх дуже легко переплутати з річкою. Так само з населеними пунктами: іноді складно вирішити, чи це ліс, чи місто… Перемогли завдяки досвіду.
Наскільки близько були до вас інші команди? Перемогли з відривом?
Перед двома останніми вправами у нас було 5709 очок, у команди, яка боролася з нами за золото, – 5707. Відірвалися у вправі на точність приземлення: треба сісти в п’ятиметровий прямокутник. Це легко для мене, а чеський екіпаж, який дихав нам у спину, сів до прямокутника. У підсумку ми заробили 250 очок, а він – нуль.
Взагалі на цьому чемпіонаті лише ми та чехи були у п’ятірці кращих, англійський екіпаж із дуже досвідченим пілотом-чемпіоном був шостим. У Чехії дуже розвинена авіаційна культура. Вони перемагали до 2018 року, коли ми зробили новий літак і привезли його на Чемпіонат світу.
Як вас зустрічали? В Англії стежать за новинами з України?
Для прикладу, я приїжджаю на аеродром, а на вітровказівнику – український прапор. Його встановив господар аеродрому. До нас підходили люди, казали: “Ми так переживаємо за вас! Ви такі молодці!”.
І, до речі, це був аеродром, де літали американські бомбардувальники Другої світової війни – літаючі фортеці B-17. На відкритті організатори витягли пушку і зробили залп. Я підійшов подякувати за це: “Ви обрали гарний напрямок для пострілу! На Схід, на росію!”.
На закритті чемпіонату був кореспондент англійського журналу, брав у мене інтерв’ю, ставив питання про війну. Я сказав, що ми захищаємо нашу свободу, в тому числі й свободу літати. Тільки демократичні країни найбільш розвинені авіаційно.
Що ви можете сказати про полювання на ворожі БПЛА з цивільних легкомоторних літаків? Наскільки воно ефективне?
Ми бачимо у відкритих джерелах, що для боротьби з безпілотниками використовують Як-52. Бачив відео ще з якогось легкого літака, який теж полював. Результат є. Про це писали й у російських пабліках та телеграм-каналах. Їхні дрони-розвідники, навіть встигали зняти та передати обличчя наших пілотів, які підлітали до них знизу та розстрілювали. Так що, звісно, це ефективно.
Наші літаки ще у часи АТО використовували як розвідники — на одному з них волонтерка Марія Берлінська літала. Але у ворога з’явилося багато зенітних комплексів, тому наш літак перестав літати до лінії фронту, але використовувався для того, щоб терміново щось перевезти. Його швидкість – 130-140 км/год, витрати палива – 10 літрів на 100 кілометрів. Від Краматорська до Києва приблизно 4 години. Спробуйте на автомобілі за такий час доїхати! Але зараз такі літаки потрібні й для навчання молодих пілотів.
Чи зверталися до вас військові вже під час повномасштабки?
Знаєте, різні були пропозиції. До мене зверталися: “Підкажіть, хто може надати свій літак? Але ми просто збираємо інформацію”. Я свою роботу зробив, інформація була відправлена, але продовження після цього не було.
Також за ці два з половиною роки до мене багато зверталися: “Знайдіть нам конструкторів, інженерів”. Шукали у проєкти з дуже добрими грошима, вхідна зарплата – 100 тисяч гривень. Я телефонував своїм знайомим, і всі вже зайняті, всі розібрані. Полювання йде за всіма, хто щось може сконструювати, зокрема за студентами.
У нас дуже багато всього розроблено і у цього є зворотний бік медалі. Таке різноманіття не дуже вигідно для армії, наприклад, у питаннях навчання. Але з іншого боку, зі стандартними виробами легше боротися. “Протиотруту” проти 2-3 дронів знайти простіше, ніж для 20-30.
Впевнений, що Україна, українські інженери – найкращі у світі у справі створення бойових дронів. А як по-іншому? Як може фірма, скажімо, з Іспанії щось розробити, не маючи також фідбека від військових? Вони – теоретики. У нас жорстока, жорстка практика.
Я боюся, що ця війна посуне технічний прогрес БПЛА так далеко, що мій син, пілот цивільної авіації, не допрацює до пенсії – його замінять роботи.
Чи після закінчення війни не перетечуть на Захід наші “мізки“ та “руки“?
Я про це думав. З великою ймовірністю – поїдуть, як тільки з’явиться можливість. По-перше, коли закінчиться війна, коли ми переможемо, в Україні різко впаде попит на БПЛА. По-друге, відразу повернеться жорстке регулювання товарів подвійного призначення. І нашому уряду було б розумно зробити такі умови, щоб ця бюрократія не задавила курку, яка несе золоті яйця. Інакше наших фахівців легко перетягнуть за великі гроші західні компанії.
З іншого боку, авіаційне виробництво – трудомістке. І в Західній Європі фактично не знайти жодного виробника легкої чи надлегкої техніки. Такі підприємства залишилися у Чехії, Польщі, Італії – і майже все. Великобританія не може собі дозволити виробництво легкої авіаційної техніки з такою трудомісткістю. Сполучені Штати насилу це роблять. У Франції, великій авіаційній державі, жодного виробника не залишилося.
І припустимо, перетягнуть вони наших конструкторів. А хто виготовлятиме дрони з їхніми зарплатами? Є шанс, що ми станемо світовим лідером у військових системах БПЛА.
Ми вже звикли до того, що наші дрони обходять ворожу ППО і знищують цілі в глибокому ворожому тилу. Чи є у нас запас дальності? Чи зможе ворог зберегти техніку, якщо почне використовувати ще більш віддалені аеродроми?
На мою думку, обмежень немає. Можна взяти достатньо важкі повітряні судна, повністю заправити їх паливом, і вони полетять дуже далеко. Для цивільних літаків є обмеження по навантаженням: повинен бути запас потужності двигуна, є вимоги щодо запасу смуги (щоб встигнути зупинитися, якщо відмовить двигун). Дуже багато обмежень зроблено для безпеки пасажирів… А якщо ми це прибираємо? Літак перетворюється на дрон з дуже високою дальністю польоту.
Чи чекали ви на появу F-16 в Україні?
У це важко було повірити. Слава Богу, це вийшло, але я підтримую думку, що вони не зроблять революцію. Так, вони надають нові можливості. Але у нас дуже сильний ворог із дуже потужним озброєнням, із дуже далекими ракетами.
F-16 – це аналог МіГ-29, якого вже немає на озброєнні у Росії. І, скажімо, МіГ-31 може підняти величезну ракету з дальністю до 200 км, а F-16 – ні. Тому нерівне протистояння продовжиться.
Ще рік тому в одному з інтерв’ю я казав, що нам не це потрібно насамперед. Нам потрібні носії крилатих ракет, які піднімають ці ракети та з дуже безпечної відстані їх випускають. На Заході є важкі літаки, які можуть підняти таку саму далеку ракету, як піднімає МіГ-31 або Су-27. Це американські F-15 і F-22. Це може бути європейський Tornado. Але, як показала практика, в Україні із цим впорався модернізований СУ-24.
Крім цього, F-16 зможуть повноцінно працювати, коли з’являться літаки далекого радіолокаційного виявлення, такі як, анонсовані Швецією, ASC 890. Радар на F-16 поступається тим, що стоять на МіГ-31, Су-35. Шведський літак може “підсвічувати” ціль із дуже далекої відстані.
Тому F-16 – це не “срібна куля”.
Обговорювалося, що F-16 дуже хороший для боротьби з “шахедами“. Писали, що вони вже збивали ракети. Наскільки ефективний F-16 для захисту нашої інфраструктури?
Він дійсно хороший. Як приклад, можна навести відбиття авіацією атак Ірану на Ізраїль.
Те, що збиває Як-52, це — розвідувальні дрони. “Шахед” – це дуже складна ціль, яка зазвичай летить вночі. Щоб виявити його вночі, потрібен радар, який “бачить” на фоні землі. Використання F-16 – вигідне та виправдане. Ракети F-16 коштують близько 100 тисяч доларів, а “Шахед” – 200 тисяч. Але головне: якщо дрон долетить до цілі, то ціна стає іншою.
Насправді, варто говорити не про те, які літаки нам потрібні, а про дефіцит пілотів. Уже багато разів звучало, що за штурвали можуть сісти іноземні пілоти-добровольці. Знайомий льотчик-пенсіонер зі Швеції писав мені: “Якби у вас був літак, на якому я літав, я б приїхав воювати в Україну”. Американці, французи, норвежці – готові. Вони не реалізували себе як пілоти військових літаків у мирний час. Їх тягне застосувати свої навички в бою.
Влад Абрамов
Zgłoś naruszenie/Błąd
Oryginalne źródło ZOBACZ
Dodaj kanał RSS
Musisz być zalogowanym aby zaproponować nowy kanal RSS