A A+ A++
Велика політична гра Байдена і Трампа розпочинається
Фото: gettyimages.com

Те, як обраний і чинний президенти США активізувалися у зовнішній політиці, свідчить про приховану гру світового масштабу.

13 листопада у столиці Перу – Лімі – розпочав роботу саміт Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), найпомітнішою подією якого має стати зустріч чинного президента Джо Байдена із керівником Китаю Сі Цзіньпінем.

Після цього Байден, візьме участь у саміті G20, котрий відбудеться 18-19 листопада у Ріо-де-Жанейро (Бразилія).

У Білому домі висловили сподівання, що зустрічі Джо Байдена з очільниками низки інших держав стануть традиційними за нового президента США. Нинішній господар Білого дому встиг провести тристоронні перемовини з прем’єрами Південної Кореї та Японії, а також – окремо – з президенткою Перу Діною Болуарте. З якою, до речі, вже встиг зустрітися Сі Цзіньпін. Китайський високий гість привіз царський подарунок: на відкритті порту Чанкай запропонував Болуарте зробити його відправною точкою сухопутного коридору між Китаєм і Латинською Америкою. Порт того вартий: один із найбільших на узбережжі Тихого океану. Причому Сі натякнув на мільярдні інвестиції, котрі Перу були б не зайві.

Примара Трампа

Хоча обраний президент США Дональд Трамп не бере участі у самітах, більшість дискусій точаться навколо змін, котрі можуть статися за його каденції.

Лідери низки країн занепокоєні через загострення торгових воєн, на чому намагається зіграти Китай, пропонуючи багатообіцяючі перспективи та шалені за обсягами інвестиції. Альтернативний шлях запропонував прем’єр Австралії Ентоні Альбанезе. Він закликав лідерів держав співпрацювати, а не ізолюватися одна від одної, навіть якщо США займуть таку позицію.

Хоча яку саме позицію вони займуть – досі невідомо. Схоже, після вкрай негативних сигналів з Росії те спільне бачення завершення конфліктів на Близькому Сході та в Україні, котрого могли досягти Дональд Трамп і Джо Байден на зустрічі у Білому домі, втрачає актуальність.

Показовою у цьому сенсі була таємна зустріч бізнесмена Ілона Маска з представником Ірану в ООН Саїдом Іравані. Начебто йшлося про зняття частини санкцій і переведення частини бізнесу Маска до Тегерана в обмін на лояльність Ірану. Офіційного підтвердження цієї зустрічі жодна зі сторін не надала, але і не спростувала її.

Одночасно команда Трампа своєрідно підготувала ґрунт для зустрічі Байдена із Сі: за даними Reuters, новий президент США скасує субсидію у $7,500 тис. при купівлі електромобіля, що, після запровадження ЄС обмежувальних мит, завдасть ще одного болючого удару по Китаю.

Борода Пашиняна і заворушення в Абхазії

Тим часом сам Дональд Трамп знову шокував публіку призначенням “антиваксера” Роберта Кеннеді-молодшого міністром охорони здоров’я і соціальної політики. Від цієї новини різко здешевшали акції кількох фармацевтичних компаній.

На мітингу у Флориді обраний президент США натомість знову зробив беззмістовну заяву по Україні: “Це має припинитися. Росія і Україна мають зупинитися”.

Чи почули його у Москві? Речник Путіна Дмитро Пєсков заявив про відсутність діалогу між Росією і США.

Можливо, у Кремлі були б відкритішими до сигналів зі США, якби не загострення в Абхазії. У п’ятницю, 15 листопада, протестувальники проти інвестиційної угоди з РФ зайняли низку приміщень у парламенті. На час підготовки цього матеріалу угода скасована, але протестувальників попередили про можливий штурм будівлі парламенту силовиками, тому вони почали будувати барикади і вимагати відставки президента.

Протести можуть мати фінансово-політичне підґрунтя, вважає виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко. Він припускає, що угода зламала б фінансові схеми експомічника Путіна й неофіційного “смотрящого” України Владислава Суркова і колишнього губернатора Краснодарського краю Олександра Ткачова. Сурков хоче повернутися у Кремль через швидке “вирішення абхазької кризи”, випхавши Дмитра Козака. На користь цієї версії може свідчити, що координатором дій опозиції є Адгур Ардзінба, батько якого кілька років працював в Кремлі в команді Суркова.

А прем’єр Вірменії Нікол Пашинян раптом поголив бороду, котру носив шість років. Пояснень не дав, але у парламенті сказав дивне: у вірмен “антидержавна колективна підсвідомість”, оскільки вони жили переважно у колоніях. Тому, коли мають державність, то опираються їй. Чи не тому, що Кремль зумів натиснути на болючі точки у Віірменії на свою користь у період між Байденом і Трампом?

Без рішення

Для України такі маневри можуть означати, що у Кремлі нині немає рішення або відповіді на будь-чиї плани, однак є сумніви у поточній тактиці. Тож Кремль прагне захопити якнайбільше територій до 20 січня 2025 року.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц 15 листопада провів першу з 24 лютого 2022 року телефонну розмову з Путіним. Він закликав диктатора продемонструвати готовність до переговорів. За офіційними повідомленнями, співрозмовники нібито домовилися про регулярні контакти. Утім, на пропозицію Шольца вивести війська з України Путін відповіді не дав.

Європейський котел

А європейці вже почали скаржитися на Україну. На зустрічі з генсеком НАТО Марком Рютте 15 листопада віце-прем’єр і міністр нацоборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш заявив, що в України коротка пам’ять: якби не польська допомога у перші місяці війни, нині ситуація була б гіршою, але нині Польща не дозволить втягнути себе у війну. Заява викликала гостру реакцію Києва: керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко висловив здивування, адже українські бійці більше двох років рятують Польщу від війни на її території.

Натомість президент Володимир Зеленський подав пас Трампу: за його адміністрації “війна завершиться швидше”.

Два сценарії для одного

Готуючи поїздку Джо Байдена до Латинської Америки, його команда, за даними американських ЗМІ, готувала два сценарії: або політичне прощання – або пакет гарантій, котрий не залежить від зміни президента США. Зрештою, робочим виявився комбінований варіант. За словами радника Джо Байдена з нацбезпеки Джейка Саллівана, у спілкуванні на цих самітах буде наголошено на незмінності підтримки союзників США, на їхній важливості як для Сполучених Штатів, так і для глобальної безпеки.

Але ключовими можуть стати гарантії команди Джо Байдена Китаю в обмін на припинення підтримки Росії. Американська сторона робить ставку на факти участі північнокорейських військових у війні на боці країни-агресорки, що невигідно і турбує КНР.

Тим часом, всередині США посилюється критика команди Трампа, особливо Ілона Маска. Деякі джерела вважають, що він забезпечив перемогу кандидата від республіканців, отже претендуватиме на майже президентські повноваження. Щоправда, без такої відповідальності, як посадова особа. В Україні аналогічний неформальний інститут мав назву “смотрящого”.

Осінній багатокутник

З огляду на заяву канцлера ФРН Олафа Шольца Путіну про незмінну підтримку України, частина Європи готова продовжувати битися. Та інша частина, неформально керована прем’єром Угорщини Віктором Орбаном, хоче миритися. Цей розкол наочно ілюструє різницю в підходах Джо Байдена і Дональда Трампа до вирішення двох конфліктів, котрі болючі для цих політиків.

Чинний президент США ще має час і можливості, щоб завершити свою каденцію бодай одним мирним договором, щоб перекрити критику за вихід з Афганістану. Натомість команда обраного президента США контактує з іранською стороною, від якої багато в чому залежить бодай перемир’я на Близькому Сході. У свою чергу Джо Байден може залишити подарунок” своєму наступникові у вигляді загострення на Корейському півострові та навколо Тайваню: у переддень його зустрічі з Сі між КНР і Філіппінами знову виник конфлікт у Південно-Китайському морі.

“Лебеді” у рукавах

І у Байдена, у і Трампа є свої “чорні лебеді”, яких ті припасли один для одного. Списаний з перегонів чинний президент США зумів доказати, що він є сильним політиком і ховати його, м’яко кажучи, зарано. Він міг ситуативно підіграти Трампу й убезпечити себе від його помсти, але у всіх інших питаннях Дональд прагне діяти вільно, без моральних чи політичних зобов’язань.

Кожен його крок відносно Байдена лідери більшості держав світу примірюють до себе. Трамп чудово розуміє, що доки він не вступив на посаду, може діяти на власний розсуд. Цей період завершиться 20 січня 2025 року. Тому він поспішає закласти основні рейки другої президентської каденції саме зараз.

Натомість Байден після 20 січня поміняється з Трампом місцями і вже натякає, що удвох вони були б успішним тандемом. Можливо, це він і спробує довести, або посилити свої позиції до максимуму, перехоплюючи ініціативу в українському і близькосхідному питанні, а також у ключовому для команди Трампа – китайському.

У 2025 році в Угорщині станеться те, чого ніколи не було, і це “буде круто”, анонсував Віктор Орбан. Принаймні, у цьому сумнівів не виникає.

Oryginalne źródło: ZOBACZ
0
Udostępnij na fb
Udostępnij na twitter
Udostępnij na WhatsApp

Oryginalne źródło ZOBACZ

Subskrybuj
Powiadom o

Dodaj kanał RSS

Musisz być zalogowanym aby zaproponować nowy kanal RSS

Dodaj kanał RSS
0 komentarzy
Informacje zwrotne w treści
Wyświetl wszystkie komentarze
Poprzedni artykułPierwszy efekt powołania „antyszczepionkowca” na ministra zdrowia
Następny artykułI Ogólnopolski Kongres „System Obrony Rzeczypospolitej. Bezpieczna Polska i Obywatele”