Незважаючи на всі традиції у спортивній гімнастиці, останній раз українка піднімалась на п’єдестал чемпіонату світу 18 років назад, коли Ірина Краснянська виграла “золото” у вправах на колоді, і це – після важкої хвороби, коли лікарі забороняли їй навіть підніматись з ліжка. Спортсменка з Черкас була претенденткою на медаль на Олімпіаді-2008, а після відходу зі спорту навіть стала депутаткою. Однак подальше життя пов’язала із США.
Ірина Краснянська народилася 19 листопада 1987 року у російській Вологді, але незабаром родина переїхала до Черкас, де майбутня чемпіонка і познайомилася зі спортивною гімнастикою. У місцеву секцію маленьку Іринку відібрала її перша тренерка Алла Красовська, коли побачила худеньку 5-річну дівчинку у садочку.
Спочатку тренування більше нагадували гру. До того ж Краснянській сподобався гімнастичний зал – його незвичні снаряди і сама атмосфера: “Особливо сподобалася колода. Це мій улюблений снаряд. Пам’ятаю, маленькою любила ходити бордюрчиками на дорозі, “відпрацьовувала” елементи після занять”.
Ірина стрімко прогресувала, і у 12 років переїхала до Києва, щоб готуватися вже на базі в Конча-Заспі під керівництвом Інни Коробчинської. Дівчинка продовжувала сумлінно працювати, не дивлячись на розлуку з батьками і травми, без яких у спортивній гімнастиці, на жаль, неможливо обійтися. Перше пошкодження майбутня чемпіонка отримала, коли посковзнулась на колоді, невдало зістрибнула і зламала руку.
Як пізніше розповідала Краснянська, тільки на гомілкостопах переломів шість було точно. А ще травми п’яток, колін, ліктів. Але це не зупиняло гімнастку, яка пробилася до збірної України.
У 2003-му вона стала фіналісткою чемпіонату світу в Анахаймі на своїх улюблених снарядах брусах і колоді. А наступного року на європейській першості взяла “срібло” разом з командою і бронзову нагороду на брусах.
На жаль, на Олімпіаді-2004 в Афінах Ірина у складі збірної України зупинилась за крок від медалі у командному турнірі: “Я не плакала, але почуття були змішані. З одного боку, радість, з іншого – образа. Жаль, що зовсім трохи не вистачило до п’єдесталу”.
Однак найбільше випробування у кар’єрі чекало на Краснянську восени 2005 року. Як і більшість гімнастів, вона настільки звикла не звертати великої уваги на самопочуття, що вийшла змагатися на чемпіонаті України з хворобою Боткіна.
“В очах темніє, зірочки літають, сил немає, живіт болить. До кінця терпіла, бо треба було відбиратися на чемпіонат світу. Зупинилася мало не в переднепритомному стані, коли очі були жовтими. Лікар подивився, і діагноз пролунав наче вирок. Звичайно, одразу навернулися сльози. Я розуміла, що не зможу так просто попрощатися з гімнастикою”, – зізнавалась Краснянська.
Але, на щастя для дівчини, поруч з нею був батько-лікар, який ретельно вивчив хворобу і дав донці надію. Ірина почала лікування. Протягом місяця просто лежала. Встати з ліжка дозволяли лише щоб сходити в туалет чи поїсти, і одразу назад – у горизонтальне положення. Навіть читала лежачи.
“За місяць до Нового року з’їздила до Конча-Заспи. Поспілкувалася з дівчатами, просто сходила до зали. Потім почала гуляти, потім бігати і розминатися. Через п’ять-шість місяців почала потихеньку тренуватися. Загалом від дня початку хвороби до дня перемоги на чемпіонаті світу минув рік”, – розповідала спортсменка.
Насправді, після такого діагнозу повернення Ірини у великий спорт і настільки гучна перемога стали справжнім дивом. А вона подарувала Україні першу за останні 10 років золоту нагороду чемпіонату світу.
На тій світовій першості 2006-го в Орхусі тренерський штаб нашої збірної покладав певні медальні надії і на бруса, де Краснянська було призеркою Європи. Але на брусах лідерці “синьо-жовтих” довелося дуже тяжко, адже вона знала, що комбінація на цьому снаряді в неї не повністю готова після хвороби і травм.
Плюс виступ українки затримали на 15 хвилин через румунську гімнастку: “Жерді перевірила кілька разів, з тренером поговорила, відчуваю – холону. Нерви були на межі. Не впоралася”. Виступ Ірини закінчився прикрим падінням, і вона посіла останнє, восьме місце.
Наступного дня у фіналі на колоді Краснянська виступала п’ятою після головних претенденток на нагороди. А позтицію лідера займала румунка Сандра Ралука Ізбаса, яка отримала за свій виступ 15,500 бала. Тоді Ірина зібрали всі сили і продемонструвала насичену складну програму, вражаючий акробатичний ряд та ідеальний баланс.
Судді дуже довго виставляли оцінки після виступу Ірини, але у підсумку вона випередила румунку на 0,075 бала та принесла Україні “золоту” медаль.
“На колоді було вже не так важливо, яку оцінку поставлять. Я зробила, що могла, і від мене більше нічого не залежало. Мандражу не відчувала. Дивувалася лише: скільки можна рахувати! А коли висвітилася сума, зраділа, що вже мінімум третя і що здобула звання заслуженого майстра спорту. Більше мені нічого не треба було. Про перемогу не думала”, – зізнавалась спортсменка.
А ім’ям Краснянської було названо одну з вправ на колоді категорії D. Згадуючи створення свого фірмового перевороту, гімнастка розповіла про відеозапис змагань, на яких один хлопчик робив схожий елемент: “Оскільки в мене плечі м’які та сильні, ми теж вирішили спробувати його. Потрібно було місяці два-три. Потім вставили у комбінацію. Було багато невдач, падінь, ударів, травм”.
Однак у підсумку всі страждання виявились не марними, адже, звичайно, дуже приємно залишити свій слід у спортивній гімнастиці. Вдома, окрім звання Заслуженого майстра спорту і шаленого інтересу журналістів, Ірина та її тренерка отримали президентську стипендію у розмірі 9 тисяч гривень.
Після тріумфального чемпіонату світу Ірину називали однією з фавориток й Олімпійських Ігор у Пекіні-2008, у всякому разі на фірмовій колоді. Однак дівчину почали переслідувати травми. Через проблеми зі здоров’ям вона не поїхала на чемпіонат Європи, а перед світовою першістю знову отримала пошкодження.
Краснянська не могла як слід стати на ноги: тільки підготується, як щось трапляється знову. І Олімпіада-2008 не стала виключенням. Перед Пекіном гімнастку турбував біль у спині. Через що їй довелося скорочувати тренування, спростити комбінацію на брусах та колоді, адже вона просто не могла довго працювати.
Як потім розповідала Ірина, спина “забивалася”, болі були дуже різкими, і через це щодня виникали якісь недоробки, які нашарувалися один на одного: “І в найвідповідальніший момент, коли треба вийти і показати себе, стався зрив”.
У підсумку на змаганнях в Китаї українка провалила кваліфікації, не відібравшись ані в багатоборство, ані у якийсь з фіналів. Дорогою додому, не дивлячись на всі проблеми, Ірина збиралася продовжувати, але організм сказав: “Ні”. На тренуваннях спину просто заклинювали і доводилось йти, тримаюсь за стінку, а потім відходили по два-три дні.
“Якщо Краснянська скаржилася на біль, то їй було не просто боляче, а дуже боляче. Ірина була не просто гарною, елегантною гімнасткою, прикрасою збірної, а й підтримкою для дівчат. Вона щиро сподівалася відновитися після травми та продовжити виступи, проте болі в спині її дуже сильно дошкуляли. І тоді ми вирішили, що немає сенсу далі мучитися”, – розповідала Інна Коробчинська.
Після завершення своєї професійної кар’єри гімнастка закінчила Харківську академію фізичної культури та спорту за спеціальністю “Тренер зі спортивної гімнастики, вчитель фізкультури”. Пробувала себе у суддівстві і також працювала на посаді тренера-викладача з хореографії у комплексній дитячій юнацькій спортивній школі “Спартак” у рідних Черкасах.
Вона нарешті отримала можливість не прокидатися тільки тільки розвиднілося і їсти все, що хочеться і коли хочеться. Хоча і до цього могла балувати себе солодощами чи смаженою картоплею.
Однак тренерства Ірині було замало, і вона вирішила піти в політику, отримавши мандат депутата Черкаської обласної ради VI скликання від “Партії Регіонів”. Але у квітні 2013 року попросила припинити її повноваження достроково. Після чого тренувала у Швейцарії, а згодом осіла в Америці.
Влітку 2014 року Краснянська вийшла заміж і невдовзі народила доньку. Зараз мешкає і готує гімнасток у Лос-Анджелісі, але не забуває й про Україну.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ Ірина з родиною і рідними відвідувала акції на підтримку своєї батьківщини, збирала допомогу для українських дітей та виступала за недопуск до змагань спортсменів з РФ та Білорусі.
Раніше OBOZ.UA розповідав про трагедію української гімнастки, яка через один рух програла олімпійське “золото”, а потім залишила країну.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!
Zgłoś naruszenie/Błąd
Pozytywnie
Neutralnie 
Negatywnie
Lubię to!
Super
Ekscytujący 
Ciekawy
Smieszny
Smutny
Wściekły
Przerażony
Szokujący
Wzruszający
Rozczarowany
Zaskoczony
Prawda
Manipulacja
Fake news
Oryginalne źródło ZOBACZ
Dodaj kanał RSS
Musisz być zalogowanym aby zaproponować nowy kanal RSS