Верховна Рада України ухвалила Закон “Про мови в УРСР” 28 жовтня 1989-го. Вперше українську мову проголошено державною на теренах країни.
Закон передбачав забезпечення всебічного розвитку мови в усіх сферах суспільного життя. При цьому чітко визначалися мови міжнаціонального спілкування – українська, російська та інші, які в документі не вказувалися. Підкреслювалося, що вибір мови міжособового спілкування – невід’ємне право самих громадян.
Службові особи мали володіти українською та російською мовами. Акти найвищих органів державної влади приймалися українською та публікувалися державною та російською.
Офіційні документи – паспорт, трудова книжка, свідоцтва, документи про освіту мали виконуватися двома мовами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Денісова захищала мовний закон перед делегацією Венеціанської комісії
Навчальна і виховна робота у загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах мала вестися українською. При цьому зазначалося, що вільний вибір мови навчання – невід’ємне право всіх громадян УРСР – тобто дозволялося навчання також російською мовою. Остання була обов’язковою для всіх як навчальний предмет. У сфері науки дозволялося обирати мову захисту чи презентації досягнень на власний розсуд.
Офіційною мовою ЗМІ, згідно з законом, визначалася українська, при цьому дозволялися трансляції російською.
Попри те, що закон закріплював вагоме значення російської мови в суспільстві, його вважають значимим в утвердженні української мови та демократичних досягнень в Україні. На підставі закону склали програму розвитку мови в різних регіонах, однак її майже не виконували. Вже 1994-го у Верховній Раді були заклики до проголошення російської як другої державної мови.
Нині закон втратив чинність.
×
Zgłoś naruszenie/Błąd
Oryginalne źródło ZOBACZ
Dodaj kanał RSS
Musisz być zalogowanym aby zaproponować nowy kanal RSS