Пенсіонер з Полтавщини крутив педалі на своїй старенькій “Україні” понад 1000 кілометрів, щоб зібрати кошти для захисників та захисниць на фронті. Це вже четвертий його благодійний велопробіг з початку повномасштабної війни.
Як чоловік наважився на такий незвичний спосіб волонтерства, де встиг побувати та скільки зібрав донатів – він розповів для “УП. Життя”.
“Велосипед – мій помічник з дитинства”
65-річний Олександр Каніболоцький з Опішні, що на Полтавщині, почав свій волонтерський шлях ще до повномасштабного вторгнення – у 2019 році. Тоді він своїми силами збирав посилки на фронт воїнам батальйону імені Шейха Мансура.
Початок великої війни чоловік зустрів у себе вдома. Як і більшість українців, Олександр Миколайович був шокований та дуже хвилювався за свою родину.
Чоловік, якому на той момент було вже 62 роки, навіть хотів долучитися до війська.
ВІДЕО ДНЯ
“Я зателефонував тоді у дружній батальйон. Там пояснили, що моєї фізичної підготовки може бути недостатньо, щоб взяти 20 кілограмів на спину та пробігти з ними хоча б 5 кілометрів. Тоді я все зрозумів та вирішив робити те, що можу”, – згадує Олександр Миколайович.
Пенсіонер вирішив волонтерити. Однак обрав для цього досить нетиповий формат – велопробіги.
“Я тоді шукав спосіб, як допомогти воїнам. З маленької пенсії не дуже виділиш кошти, а просити їх у підприємців не хотілося.
Велосипед – мій помічник з дитинства. Тому і виникла ідея привернути до себе увагу велопробігом, щоб підтримати ЗСУ. Адже спокійно дивитись на те, як важко на фронті, я не міг”, – розповідає Олександр Каніболоцький.
Вірним компаньйоном чоловіка став ще батьківський велосипед “Україна”, якому вже близько 40 років.
Велосипед “Україна”, на якому Олександр Миколайович рушає у велопробіги
Олександр Каніболоцький/Facebook
Чотири велопробіги за 2 роки повномасштабної війни
З 2022 року Олександр Миколайович завершив чотири велопробіги.
Перший – найкоротший. За 5 днів чоловік проїхав 500 кілометрів від Опішні до Батурина. Другий і третій – протяжністю близько 900 кілометрів.
“Після страшних подій 2022 року я вирішив поїхати саме до Бучі. Маршрут пролягав через Лубни, Пирятин та Бориспіль, а назад повертався через Прилуки й Ромни.
Третій велопробіг був знову до Бучі. Але на цей раз маршрут пролягав через Канів, Ромни, Конотоп, Суми й Охтирку”, – каже пенсіонер.
Саме під час третього велопробігу Олександр Миколайович зібрав рекордну для себе суму – 1,6 мільйона гривень. Каже – все вдалося завдяки розголосу у ЗМІ та соціальних мережах.
“На зібрані кошти я придбав 3 РЕБи, 2 прилади нічного бачення, 20 FPV-дронів, квадрокоптер Mavic. Разом із волонтерами я відвіз все це на фронт – на Харківський та Донецький напрямки.
Там поспілкувався із захисниками й переконався, наскільки важлива і потрібна наша допомога. Тому вирішив не чекати весни, а здійснити ще один велопробіг. Потреб багато, відкладати не можна. РЕБи потрібні вже зараз, щоб зберегти життя хлопцям і дівчатам на фронті”, – наголошує Олександр Миколайович.
Олександр Миколайович у дорозі
Олександр Каніболоцький/Facebook
Четвертий велопробіг був найдовшим – з Опішні й аж до Ужгорода. Стартував він ввечері 24 серпня – на День Незалежності України. Під час нього пенсіонер проїхав Пирятин, Житомир, Хмельницький, Івано-Франківськ, Яремче.
“Цей маршрут був найдовшим і найважчим фізично. Під пекучим сонцем я подолав 1200 кілометрів. У Яремче мій старенький велосипед не витримав гірських доріг і зламався. Довелося повернутися додому й полагодити велосипед.
Підбадьорений друзями, я вирушив у другу спробу в день свого народження – 6 вересня. Доїхавши потягом до Яремча, рушив звідти велосипедом до Ужгорода”, – розповідає Олександр Каніболоцький.
Під час своїх велопробігів чоловік більшу частину дня перебував у дорозі, долаючи близько 100 кілометрів за добу. Майже у кожному місті його зустрічали волонтери й журналісти.
“Ночувати доводилося у різних місцях. Десь прихисток давали волонтери чи просто добрі люди, іноді ночував у готелях. Люди часто підтримують. Наприклад, на підʼїзді до Івано-Франківська військовий допомагав подолати затяжний підйом”, – ділиться Олександр Миколайович.
Не обійшлося й без кумедних ситуацій. Одна з них сталася на блокпосту в Києві.
“Спочатку поліція примусила мене відкрити всі свої сумки, повикладати компактно складені речі. А тоді один із поліцейських впізнав мене – і далі вже почалася фотосесія зі мною. Навіть подарували мені шеврон”, – пригадує пенсіонер.
Під час третього велопробігу пенсіонер зібрав 1,6 мільйона гривень
Олександр Каніболоцький/Facebook
Підсумки четвертого велопробігу
Четвертий велопробіг виявився дуже важким для Олександра Каніболоцького. Він серйозно підірвав своє здоров’я – далися взнаки дорожні перекуси. Тепер на чоловіка чекає лікування.
“З Ужгорода я десятки кілометрів проїхав під проливним дощем, далі довелося пересуватися електричкою. Я робив все, що в моїх силах, щоб зібрати кошти.
По дорозі зустрічав багато гарних людей, які тепер стали моїми друзями. Мене також підтримувала родина – що дуже важливо”, – зауважує Олександр Миколайович.
На жаль, під час крайнього велопробігу чоловіку не вдалося зібрати омріяну суму – мільйон гривень. Тому він вирішив продовжити збір до кінця вересня.
Наразі Олександр Каніболоцький за допомоги волонтерки Ілони Кислової-Чернявської у сумі зібрав майже 540 тисяч гривень. Задонатити йому можна на монобанку.
Альона Павлюк, “Українська правда. Життя”
Zgłoś naruszenie/Błąd
Pozytywnie
Neutralnie 
Negatywnie
Lubię to!
Super
Ekscytujący 
Ciekawy
Smieszny
Smutny
Wściekły
Przerażony
Szokujący
Wzruszający
Rozczarowany
Zaskoczony
Prawda
Manipulacja
Fake news
Oryginalne źródło ZOBACZ
Dodaj kanał RSS
Musisz być zalogowanym aby zaproponować nowy kanal RSS