«Населення легше контролювати, коли воно не має прав на такий базовий документ, як паспорт, – говорить Дарія Маттінґлі. – Але була у рішення не видавати селянам паспорти й економічна складова. Попри увесь тогочасний примус та репресії, робочої сили у селі бракувало. Саме тому пізніше, у період застою, звичною практикою стало залучати студентів, науковців, робітників міських установ до збору урожаю тощо. Це називалося «поїхати на картошку»… Від 1930-х і до 1970-х років влада будь-яким способом намагалася утримати селян у колгоспах».
«Крім того, радянська влада вбачала у селянах небезпечних індивідуалістів, які були зацікавлені у примноженні власних статків, а це було несумісно з ідеями комунізму. Між тим в Україні власні кордони оспівані ще «Кайдашевою сім’єю». У нас не було традицій колективної праці, і комуни, які були створені наприкінці Визвольних змагань, охоплювали лише до 2% орної землі», – додає вона.
На змінку – працівники меблевого цеху займаються виконанням прямих обов’язків – збирають картоплю. 1978 рік
фото: wikipedia.org
Зрештою радянська влада виявилася напрочуд недалекоглядною. Колективізація і голод вбили сільське господарство, тож первісна мета – затримати селянина біля землі та змусити його бути ефективним – провалилася.
У колгоспників був відсутній стимул працювати на державу, а тим паче із введенням трудоднів. Трудоднем називалася система оплати праці в умовних одиницях, які наприкінці сільськогосподарського року могли бути обміняні на гроші та залишки продуктів. За денну норму найпростішої праці селянинові записували 0,5 трудодня.
Якщо перевести це у хліб, то його виявиться менше, аніж та пайка, яку отримували ленінградці під час блокади.
«Сидить баба на рядні
та й рахує трудодні.
Працювала вісім день,
заробила трудодень.
А від того трудодня,
голодую я щодня», – йшлося в «антирадянському» фольклорі.
Робота у колгоспі ділилася на дев’ять розрядів. Перший (умовно найлегший) розряд давав лише пів трудодня за робочу зміну
фото: wikipedia.org
«Механізація радянського села була дуже низькою. Тож навіть такі незернові країни, як Ірландія, з гектара збирали більше, ніж Україна. А скільки всього губили на полях і під час збору урожаю, і під час його транспортування! Командна система роботи не сприяла розвитку сільського господарства. Про це навіть писала стахановка Надія Заглада у журналі «Огоньок». І хоча її стаття була про відсутність трудового ентузіазму у колгоспників, фактично була піднята інша проблема – колективне господарювання є неефективним», – розповідає Маттінґлі.
Zgłoś naruszenie/Błąd
Oryginalne źródło ZOBACZ
Dodaj kanał RSS
Musisz być zalogowanym aby zaproponować nowy kanal RSS