Пухнастики з окопів: що насправді стоїть за милими фотографіями військових котиками та песиками на передовій

Зворушливі фото та історії про врятованих пухнастиків в українських окопах набирають сотні лайків та перепостів у соцмережах.

Насправді, за мімішними світлинами ховається зовсім інша, протилежна картинка. Спалена земля, зруйновані життя, і сотні тварин, які не зі своєї волі опинилися на лінії вогню. 

До війни Сергій Крутін знімав кіно. А зараз служить у піхоті. Його сторінка у фейсбуці час від часу знайомить друзів Сергія з пухнастиками, яких він зустрічає на фронті.

“З кішкою Монкою (від слова “Лимонка Ф1”) я зустрівся на Харківському напрямку, – розповідає пілот екіпажу аерозвідки підрозділу “Очі” Сергій Крутін. – Тоді ми зайняли позицію в покинутому селі. Більшість людей виїхали, коли лінія фронту наблизилась. Майже всі хати були порожні. А от тварини лишилися. Уявіть собі село без людей, а у дворах квокчуть кури, крякають качки, мукають корови. І якщо собаки майже завжди йдуть з покинутих людьми сіл, то кішки залишаються, бо вони ж хижаки і можуть себе прогодувати. Ми з хлопцями обрали собі двір з погребом для укриття. І відразу зʼявилася вона – господиня двору”. 

За словами Сергія, хоч кішечка була і з характером, тому й імʼя таке дали, але за людською ласкою кицюня таки скучила. 

“Звичайно, таке спілкування з тваринами нагадує тут, на війні, мирне життя. Не тільки солдатам, а й самим тваринам. Разом з Монкою ми їли, спали, ховалися від обстрілів і просто були. Кішка буквально не злазила з мене. Інколи навіть заважала працювати. А потім народився жарт, що кішка Монка справжня жінка: спочатку сіла на коліна, а за тиждень вже й на голову. В прямому сенсі цього слова! Навіть фото є”, – сміється Сергій.

Аеророзвідник каже, що військові завжди підгодовують тварин, які прибиваються до них. Наприклад, його побратим “Карабах” варить окрему велику кастрюлю каші із залишками тушонки спеціально для братів менших. Але, зазвичай, військові не сидять довго на одному місці. Рухається фронт, за ним йдуть і вони. Тому тварин з собою ніхто не бере.

“На початку року, – продовжив Сергій, – нас перевели з Харківщини на Бахмутський напрямок. І Монку довелося залишити вдома. Щоправда, не саму. З нею лишився дід Олег – єдиний на той момент мешканець села. Обіцяв доглянути за кішкою, доки її господарі не повернуться”. 

А зараз на позиціях під Бахмутом до хлопців з підрозділу Сергія прибився пес. Назвали Грушею, бо колір має, наче стигла груша.  

“Груша – дуже моторний парубок. Він вгодований. Тому що він не тільки до нас ходить. Він тут мандрує – то до нас, то в Нацгвардію… А взагалі ми з песиками дуже обережні. З ворожих дронів завжди можна визначити місця знаходження людей саме по собаках. Тому ми раді, коли волонтерам вдається приїхати до нас і забрати тварин з лінії фронту”, – підсумовує Сергій Крутін.

Тваринам не місце на передовій – переконує волонтерка та зоозахисниця Анна Музика. Вже кілька років поспіль жінка забирає тварин з вулиці та шукає їм нових господарів. У березні минулого року, коли лінія фронту знаходилася на Київщині, волонтерка Анна Музика підбирала зляканих та контужених вибухами собак на околицях Києва. Зараз у жінки вдома мешкає 10 собак.

“На початку війни їх було 22, – каже волонтерка. – На щастя, 12 з них мені вдалося вивезти до знайомих у Німеччину, які так само опікуються тваринами. І майже всі собачки вже зараз у родинах. Окрім однієї, бо вона настільки злякана, що й досі не може адаптуватися. Тому я переконана, що всіх тварин треба відвозити від передової якомога далі. Адже наші військові – це лише тимчасовий прихисток. У них там і так багато роботи. А тварини, коли знаходяться в паніці від постійних вибухів, можуть їм тільки заважати робити свою справу”. 

Рятувальник команди порятунку тварин Михайло Сторожук щойно повернувся з відрядження до Бахмуту. Протягом двох останніх місяців його команді вдалося евакуювати з найгарячішої точки фронту понад 200 тварин.

“Ті тварини, яких рятують наші військові – це щасливчики, – переконаний Михайло. – Їм хоча б є що їсти. На відміну від тих, кого люди покинули у будинках. Але, звичайно, з лінії фронту потрібно евакуювати всіх тварин. Утім, їх там дуже багато. І ми з командою розставляємо пріоритети. В першу чергу, ми забираємо тих тварин, без яких не можуть евакуюватися люди. Потім збираємо покинутих, які не можуть вижити на вулиці. І вже третіми в черзі є тварини, які живуть у військових. І я можу сказати, що чверть заявок, які ми отримуємо, надходить до нас саме від військових. Звичайно, вони молодці, що дають цим тваринам хоча б тимчасовий прихисток”.

За словами Михайла Сторожука, незабаром стартує наступна місія Команди порятунку тварин з Бахмута та Часового Яру. Наразі волонтери вже мають понад тридцять заявок від мешканців цих міст на евакуацію своїх пухнастиків. Залишити повідомлення про допомогу ви можете за номерами 098 844 79 37, 093 986 22 62. За цими ж контактами Команда порятунку тварин чекає дзвінків від небайдужих громадян, які готові прийняти у себе пухнастиків з фронту. 

Zgłoś naruszenie/Błąd