Розганяли сльозогінним газом, пускали автоматні черги і оточували БТР: історія протистояння херсонців

Хроніка нескореної Херсонщини.

Попри смертельну загрозу жителі Херсонщини виходили на площі з українськими прапорами, а місцеві партизани передавали ворожі позиції ЗСУ. Вся область була в окупації довгих 9 місяців, правобережна її частина залишається досі.

Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Олени Ваніної.

Вона розповіла драматичну історію протистояння Херсона.

“Їх розганяли сльозогінним газом, кидали під ноги світлошумові гранати, над головами пускали автоматні черги і оточували БТРами. А тоді  найактивніші просто стали зникати безвісти. Так  росіяни боролися з протестами в окупованій Херсонщині”, — розповідає журналістка.

Зранку 24 лютого російські військові зайшли з Криму. Їх було багато. Сили — нерівні. За кілька годин вороги вже вивісили свій прапор над Каховською ГЕС. Потім прорвали оборону на Антонівському мосту. В Херсон зайшли на початку березня, хаотично обстрілюючи все.

В’їзди і виїзди з Херсона заблоковані. У місті бракує їжі. А попереду — 9 місяців окупації.

“За цей період мало фото і відео. На вулицях перевіряють телефони. Причиною арешту може стати навіть допис у соцмережі. Чимало активістів, волонтерів, керівників громад побували у застінках ФСБ. Через тортури пройшли понад півтисячі людей. Частина з них — досі у катівнях. На окупованій частині області і у Криму. Зокрема, мери Херсона і Голої пристані”, — йдеться у сюжеті.

Наприкінці травня вже немає українського зв’язку, закриваються банки, аптеки, пошта, магазини. Від голоду рятують місцеві овочі та залишки продуктів на складах. З’являються російські товари.

Попри шалену небезпеку діє партизанський рух.

“А ще підбадьорює серіал “Чорнобаївка”. Поблизу цього села в аеропорту наші військові 26 разів розбивали російську техніку”, — додає журналістка.

Весь цей час в області немає гуманітарних коридорів. На свій страх і ризик люди самі шукають маршрути і фактично через лінію фронту, під обстрілами,  виїжджають .

Так свої домівки покинула більш ніж половина населення області.

Далі — фейковий референдум, нав’язування російських паспортів, створення російських шкіл і вишів.

“Окупанти повторюють, що росія тут назавжди. Але..восени починають вивозити з міста награбоване –  громадський транспорт,  швидкі і пожежні машини, обладнання з  лікарень, архіви, музейні експонати. Руйнують інфраструктуру. І виходять  з правобережної частини області, залишивши міста і села без світла, води і зв’язку”, — йдеться у сюжеті.

А 11 листопада на вулицях люди бачать наших військових. Зупиняють,  обіймають і не стримують сліз. Це — найщасливіший день з початку війни. День визволення Херсона.

Згодом окупанти починають вогняний терор. Звільнені території. обстрілюють з артилерії, танків, мінометів.

По півсотні обстрілів на добу. Три місяці поспіль. Руйнують міста і села, вбивають людей. Але наш найбільший біль — досі окуповане Лівобережжя. Це — більша частина області. Це море і кавуни. Це наші люди, які, попри терор, не коряться окупантам і мріють побачити на вулицях своїх. 

Нагадаємо, що 21 лютого 2023 року, під час очільника Кремля Володимира Путіна до Федеральних зборів, окупанти знову атакували Херсон — 5 людей загинули, ще 16 було поранено і госпіталізовано.

У ніч проти 22 лютого в Херсоні знову прогриміли вибухи.

Читайте також:

Zgłoś naruszenie/Błąd