Ні для кого не секрет, що Західний світ почав готуватись до російської агресії проти України та підтримувати нашу державу, зокрема зброєю, задовго до 24 лютого 2022 року. Але, якщо озирнутись назад, то можна побачити, що ця підтримка більш ніж за рік часу помітно еволюціонувала – від розмов про партизанську війну до повноцінної підготовки України для власного наступу. OBOZREVATEL пропонує простежити за цією еволюцією разом.
Уперше про постачання Україні західної зброї на Заході конкретно заговорили 19 грудня 2021 року. Газета The Washington Post із посиланням на свої джерела у Білому домі написала, що адміністрація президента США Джо Байдена розглядає можливість постачання зброї та надання іншої підтримки українським військовослужбовцям на випадок військового вторгнення Росії.
За даними видання, паралельно Білий дім розглядав варіанти підтримки повстанських формувань на той випадок, якщо Росія окупує значну частину України та повалить легітимні органи влади. Зазначалося, що основу партизанської армії можуть скласти до пів мільйона українських військових, які мають досвід бойових дій із 2014 року, яким американці можуть постачати сучасне озброєння, включно з переносними зенітними ракетними комплексами Stinger. Окрім того, американські фахівці обговорювали можливість організації в Україні схованок зі зброєю, боєприпасами та всім необхідним на випадок російського вторгнення. Все це мало підтримати потужну “секретну мережу”.
Також розглядався варіант евакуації президента України Володимира Зеленського на територію Польщі, де він та його уряд у вигнанні мали б керувати партизанською війною проти військ РФ (забігаючи наперед, зазначимо, що 24 лютого Зеленському надійшла така пропозиція, але він відмовився залишати Київ).
За інформацією The Washington Post, до робочої групи з підготовки української партизанщини входили агенти ЦРУ та інших відомств, які займаються вивченням руху опору в різних країнах під час різних військових дій: від В’єтнаму, Африки й Афганістану до Сирії, Чечні та Лівії. Також до цієї групи входили юристи, які мали придумати: як можна організувати підтримку потенційного повстанського руху в Україні без порушення законів США та міжнародного права.
14 січня 2022 року цю ж інформацію підтвердило видання The New York Times. Посилаючись на зміст переговорів міністра оборони США Ллойда Остіна та голови Об’єднаного комітету начальників штабів США генерала Марка Міллі з їхніми російськими колегами, видання стверджувало, що в бесідах із росіянами американські високопосадовці дали зрозуміти, що ЦРУ (таємно) та Пентагон (відкрито) допомагатимуть будь-якому прояву партизанського руху в Україні. Також Сполучені Штати чітко дали зрозуміти росіянам, що гарантовано передадуть наступальне озброєння українцям, якщо російські війська перетнуть кордон.
Окрім того, за даними видання, плани з надання допомоги українським партизанам передбачали навчання у сусідніх країнах, які є частиною східного флангу НАТО (Польща, Румунія та Словаччина) і які дозволятимуть партизанам вільно виїжджати з України й також спокійно повертатись назад.
Але було очевидно, що всі ці розмови були спрямовані передусім на стримування російської агресії проти України. Розрахунок був на те, що президент РФ Володимир Путін мав усвідомити, що США знають як і вміють озброювати повстанців. Це, на думку Вашингтона, мало відвадити його від вторгнення.
Але коли стало зрозуміло, що словами та погрозами Путіна не переконати (попри всі розмови, Росія продовжувала підготовку до вторгнення), західні союзники України також вирішили перейти від слів до діла.
Уночі 22 січня 2022 року до аеропорту “Бориспіль” прибула перша, а 23 січня – одразу друга партія оборонної допомоги зі США у межах пакета на загальну суму 200 мільйонів доларів. Переважно це були американські переносні протитанкові ракетні комплекси FGM-148 Javelin і переносні зенітні ракетні комплекси FIM-92 Stinger. Усього в січні-лютому було понад 15 таких поставок загальною масою військової допомоги близько 1200 тонн.
Паралельним курсом із Великої Британії до “Борисполя” прямували каравани вантажних літаків із переносними протитанковими ракетними комплексами NLAW та військовою амуніцією, а з Польщі – з боєприпасами та медичним устаткуванням.
Також країни Балтії (Естонія, Латвія і Литва) отримали від США дозвіл на постачання в Україну зброї американського виробництва, зокрема тих самих “Джавелінів” і “Стінгерів”. Відомо, що 12-13 лютого до України доправлялась військова допомога від Литви.
Водночас усі кепкували з Німеччини, яка на фоні гіперактивності інших партнерів пообіцяла Україну лише військово-польовий шпиталь і 5 тисяч військових шоломів. Окрім цього, Німеччина заблокувала експорт естонського озброєння в Україну, зокрема гаубиць Д-30 німецького походження.
Точно порахувати, скільки загалом зброї та військової амуніції у січні-лютому 2022 року поставили в Україну західні партнери на тлі можливого вторгнення Росії, неможливо. Військові аналітики називали цифри в 700 протитанкових керованих ракет Javelin і 2200 протитанкових гранатометів NLAW (якщо у когось виникло запитання: “Де “Байрактари”?”, то вони перебували на озброєнні ЗСУ з 2019 року).
Вважалося, що саме ця зброя завадить Росії швидко захопити Україну. Власне, так воно і сталося. Підсилившись високоточною сучасною зброєю, Збройні сили України та загони територіальної оборони зуміли зупинити російський наступ без втрати державності, завадивши планам Кремля здійснити бліцкриг.
Наступний “тектонічний зсув” стався в червні 2022 року, коли західним союзникам України стало очевидно, що Київ не збирається укладати сепаратний мир із Москвою і тим більше – поступатися частиною території чи державного суверенітету. Тоді ж у Вашингтоні та Брюсселі зрозуміли, що єдиний спосіб завершити цю війну – це допомогти Україні вигнати російських окупантів зі своєї землі.
У цей період в Україну почалися масові поставки буксирувальних гаубиць M777, самохідних гаубиць CAESAR, AHS Krab, Panzerhaubitze 2000 та інших із сучасними снарядами Excalibur до них, а також протикорабельних ракет Harpoon тощо. Але бестселером серед озброєнь на цьому етапі стали американські реактивні системи залпового вогню M142 HIMARS (колісні) та M270 MLRS (гусеничні) з високоточними снарядами GMLRS із GPS-наведенням.
Тоді ж було ухвалено принципові рішення про поставки новітніх систем ППО, таких як NASAMS і IRIS-T, що надійшли в Україну вже в жовтні 2022 року.
Завдяки цій зброї та військовій техніці Україні вдалося не лише стабілізувати лінію фронту, але й виснажити російські війська у прифронтовій зоні настільки, що про жодний широкомасштабний наступ ті вже не думали. Ба більше, у вересні ЗСУ зуміли стрімким і несподіваним для ворога контрнаступом звільнити майже всю територію Харківської області, а в листопаді змусити окупаційні російські війська залишити всю правобережну частину Херсонської області, включно з обласним центром.
Однак, попри очевидні успіхи ЗСУ на полі бою та більш ніж ефективне використання високотехнологічної іноземної зброї, західні партнери тривалий час відмовляли Києву у важких наступальних озброєннях, аргументуючи це, з одного боку, небажанням спровокувати нове загострення у цій війні, а з іншого – небажанням провокувати Путіна втягуванням країн НАТО у війну.
Ситуація змінилась після поїздки президента України Володимира Зеленського до США у грудні 2022 року, за результатами якої Штатами було публічно проголошено курс на підтримку України “до перемоги”.
Після цього заяви про надання Україні наступальної бронетехніки посипались з усіх сторін: 4 січня Франція пообіцяла “колісні танки” AMX-10 RC, а 15 січня Велика Британія офіційно оголосила про передання Україні 14 танків Challenger 2.
Але найбільший прорив стався на восьмому засіданні у форматі “Рамштайн” 20 січня 2023 року, коли було ухвалене рішення про виділення Україні сотень одиниць різної бронетехніки, включно з важкими танками Leopard 2 і M1 Abrams, бойовими машинами піхоти Bradley, Marder і CV 90, бронетранспортерами Stryker, найпотужнішими у світі самохідними артилерійськими установками Archer тощо. Окрім цього західні союзники зібрали для України ще пів тисячі старих радянських танків різних модифікацій – переважно Т-72 і Т-80.
Ця допомога має почати надходити у лютому-березні 2023 року, і спрямована вона не на перманентні контрнаступи, а на підготовку повноцінного наступу Сил оборони України з метою виходу на кордони 1991 року. І хоч окремі західні чиновники скептично дивляться на можливість деокупації Криму, навіть вони наголошують, що забороняти це робити Києву ніхто не збирається.
Також повним ходом обговорюється питання постачання Україні ракет середнього й дальнього радіуса дії та бойових літаків західного виробництва, про що раніше навіть мови не було.
Зараз очевидно, що ще наприкінці 2021-го – на початку 2022-го ані Захід, ані Росія не вірили в те, що Україна встоїть перед російською навалою, зберігши армію, державність і легітимні органи правління. Але Україна не просто вижила, а зуміла повернути собі частину окупованих територій, завдавши “другій армії світу” рекордних втрат і виставивши її на світове посміховисько.
Однак тут треба розуміти, що еволюція західної підтримки була напряму пов’язана зі стійкістю української армії, українського народу й української влади. Ця ситуація наочно продемонструвала, що допомагають лише тим, хто готовий боротися. І чим більше ця готовність демонструється як словом, так і ділом, тим більшою є допомога партнерів у цій боротьбі.
І ось, напередодні перших роковин повномасштабного російського вторгнення, представники як української влади, так і західних адміністрацій цілком серйозно обговорюють переможне для України завершення війни до кінця літа 2023 року з позиції військової сили. І вже мало хто з них згадує, що починалося все з розмов про евакуацію української влади та про партизанську війну.
Лише перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!
Zgłoś naruszenie/Błąd
Pozytywnie
Neutralnie 
Negatywnie
Lubię to!
Super
Ekscytujący 
Ciekawy
Smieszny
Smutny
Wściekły
Przerażony
Szokujący
Wzruszający
Rozczarowany
Zaskoczony
Prawda
Manipulacja
Fake news
Oryginalne źródło ZOBACZ
Dodaj kanał RSS
Musisz być zalogowanym aby zaproponować nowy kanal RSS