Допуск росіян до літньої Олімпіади-2024 може стати не лише підтримкою кривавого режиму, а й призвести до скандалів та сутичок на самих Іграх, як це було 1956 року в Мельбурні. Півфінальний поєдинок із водного поло між збірними СРСР та Угорщини завершився справжньою драмою та кровопролиттям, що точно не прикрашає спорт.
Після скандальних заяв президента МОК Томаса Баха та масової бійки між футболістами українського “Мінаю” та російського “Шинника” на зборах у Туреччині OBOZREVATEL вирішив згадати одну з найскандальніших подій в історії Олімпійських ігор, яку всі запам’ятали під назвою “Кров у басейні”.
НАПЕРЕДОДНІ ОЛІМПІАДИ. Все почалося з того, що за місяць до Олімпіади в Австралії радянська влада придушила революцію проти уряду комуністів в Угорщині. Прогресивна молодь країни втомилася від нескінченних репресій, вона дивилася у бік демократії та вийшла на акції протесту. А за нею потяглися й решта незадоволених режимом, який нав’язувала Москва.
23 жовтня після розстрілу військами держбезпеки студентської демонстрації у Будапешті в Угорщині спалахнуло збройне повстання. Але Союз не збиралася втрачати контроль над Угорщиною і в ніч на 24 жовтня 1956 року в Будапешт було введено близько 6000 військовослужбовців армії СРСР і за різними даними до 700 танків та одиниць бронетехніки. Мітинги переросли у запеклі вуличні бої у столиці, які тривали до 8 листопада, коли були придушені останні осередки опору угорців, що повстали.
За даними статистики, тільки в період з 23 жовтня по 31 грудня 1956 року загинуло 2652 угорські повстанці, 348 мирних жителів і було поранено 19 226 осіб. Радянська пропаганда, у якої, судячи з усього, навчалася і нинішня російська, називала повсталих “фашистами” та “реакціонерами”.
Угорські спортсмени, які готувалися до участі в Олімпійських іграх-1956 у Мельбурні, весь цей час перебували в гірському таборі недалеко від Будапешта. Вони чули, що в столиці після студентських мітингів почалася стрілянина, проте про збройні сутички довідалися суто випадково, коли в останні дні жовтня один із ватерполістів непомітно вислизнув зі зборів, щоб зустрітися у Будапешті зі своєю мамою.
ВИПАДКОВА ПРАВДА. 1 листопада угорську збірну з водного поло у супроводі радянських солдатів вивезли до Чехословаччини, де відрізані від інформації спортсмени чекали на виліт до Мельбурну. Про фінальний наступ СРСР на Будапешт і придушення революції спортсмени дізналися вже в Австралії – під час зупинки в Дарвіні Міклош Мартін, єдиний спортсмен, який володів англійською, купив газету та прочитав про угорські події.
Спочатку угорці не знали, що їм робити, але зрештою вирішили змагатися за свою країну. На церемонію відкриття Олімпіади вийшли із чорними пов’язками, а весь свій гнів на адресу СРСР вони виливали на сторінках преси, а потім і на радянських ватерполістів. Протистояння команд у басейні Мельбурна вийшло дуже жорстким і закінчилося кровопролиттям.
Але якщо світові ЗМІ повсюдно трубили про криваві дії СРСР в Угорщині, то радянські газети згладжували кути, виставляючи своїх військових героями. Тому, за визнанням ватерполістів зі збірної Союзу, перед поєдинком із угорцями вони не надавали особливого значення подіям у Будапешті та не розраховували на таке побоїще. Вони просто готувалися до матчу із фаворитами Олімпіади.
“Нас просили не програти західним німцям і постаратися виграти в американців. Про угорців розмови не було”, – розповідав в інтерв’ю нападник збірної СРСР з водного поло на Олімпіаді в Мельбурні Георгій Лезін.
“МИ ГРАЄМО, ВОНИ – Б’ЮТЬСЯ”. Матч між збірними Угорщини та СРСР 6 грудня 1956 року відбувся у передостанньому турі фінального групового раунду та у разі перемоги залишав радянським спортсменам шанс на “золото”.
“Ми готувалися, звичайно, до гри, а не до бійки. Перед матчем була тільки одна думка – як краще зіграти”, – згадував пізніше радянський ватерполіст Юрій Шляпін.
Тоді як угорські спортсмени бачили цей поєдинок в іншому світлі. “Ми вирішили вивести росіян із себе. План був такий: ми граємо, вони – б’ються”, – зізнавався один із лідерів тієї команди Ервін Задор.
6 грудня трибуни басейну у Мельбурні були буквально забиті. У зал, який було розраховано на 6000 місць, набилося близько 8000, а квитки за два-три долари перепродувалися по 30–40. Природно, що після воєнних дій у Будапешті глядачі були на боці угорців, які дуже добре грали та досить швидко забили 4 голи. І, знаючи російську мову, щосили провокували суперників, кажучи дуже неприємні речі.
Два м’ячі у ворота збірної СРСР закинув 22-річний Задор, розбите обличчя якого красувалося наступного дня на сторінках усіх світових ЗМІ. Обстановка в басейні розпалювалася з перших хвилин матчу. Гра була дуже грубою, з великою кількістю підводних поштовхів та ударів. І зрештою радянський ватерполіст Валентин Прокопов відкрито вдарив Задора по обличчю.
Партнер Валентина Шляпін стверджував, що угорець завдав удару першим, але непомітно для публіки: “Я побачив, як Задор вдарив Прокопова, і Прокопов ударив угорського нападника. Думаю, що просто підпливти і вдарити Прокопов не міг. Мабуть, вони обмінялися ударами. Але удар Прокопова був або сильнішим, або точнішим”.
А ось постраждалий Задор переказував ту історію по-іншому: “Я наглядав за Прокоповим на останніх хвилинах. Сказав йому, що він невдаха і сім’я у нього така сама, ну і тощо. Але ніяких проблем не було, поки я не зробив помилку і не підняв очі на суддю, який дав свисток. Наступне, що я побачив, як він вистрибнув із води і вдарив мене рукою в голову”.
Удар Прокопова припав прямо в праву брову угорця і призвів до розсічення. Обличчя Ервіна заливала кров, яка залишала червоний шлейф за спортсменом, який перебував у басейні ще близько хвилини. Суддя вирішив поміняти постраждалого угорця, а глядачі на трибунах просто скаженіли. Вони кричали образи на адресу гравців збірної СРСР і плювали у воду і кидали всіляке сміття.
“Стоило Задору підпливти до бортика, розмазати по всьому обличчю кров і звернутися за співчуттям до публіки, почалося щось невимовне. Здавалося, від реву лопнуть барабанні перетинки. У нас полетіло все, що потрапляло розлюченим глядачам під руку. Згуртувавшись у центрі всією командою, ми ледве встигали ховатися від пляшок, якихось дерев’яних калатушок, монет”, – згадував Борис Гойхман.
Суддям нічого не залишалося, окрім як зупинити матч. А глядачів, які розбушувались, довелося заспокоювати вже поліції, яку викликали працівники арени, щоб збірна СРСР змогла дістатися роздягальні. Оскільки зустріч була зупинена за рахунку 4:0 на користь угорців буквально за хвилину до закінчення, таким і залишили фінальний рахунок.
УКРАЇНСЬКИЙ СЛІД І ВТЕЧА НА ЗАХІД. Зазначимо, що травма ока не дозволила Задору зіграти у “золотому” матчі Олімпіади проти Югославії. Але угорці і без нього змогли дотиснути балканців 2:1 та стати чемпіонами. А збірна СРСР обіграла команду Німеччини та посіла третє місце.
Але в Союзі “бронзу” ватерполістів не оцінили, оскільки лише перші місця підтверджували силу “великого та могутнього”. А про скандальний поєдинок із Угорщиною, який обговорювали у всьому світі, дали лише невелику замітку. Значки заслужених спортсменів за третє місце на ОІ радянським гравцям вручили лише за 46 років після Ігор.
До речі, воротар збірної СРСР Гойхман був уродженцем українського Вознесенська Миколаївської області. Виріс біля моря в Криму, де почав грати у водне поло. А потім талановитого ватерполіста перетягли до Москви. Гойхман грав на трьох Олімпіадах. І до бронзи Мельбурна-1956 чотири чотири роки додав “срібло”, провівши чотири матчі у віці 41 року.
Щодо угорських ватерполістів, то половина збірної разом із постраждалим Задором попросила політичного притулку. Загалом із Мельбурна до Будапешта не повернулися майже 100 угорських спортсменів. Ервін Задор, наприклад, став тренером у США та у каліфорнійському басейні виховав семиразового олімпійського чемпіона Мюнхена-1972 з плавання легендарного Марка Спітца.
Ервін виявився єдиним, хто не повернувся до Угорщини навіть після повалення комуністичного режиму у 1989 році. Він відмовився приїхати до Будапешту навіть на 50-річний ювілей Угорської революції, заявивши, що не хоче отримувати нагороду від уряду, до якого входять люди, які до 1989-го були активними комуністами.
Раніше OBOZREVATEL розповідав, як українського біатлоніста вигнали зі збірної СРСР за зраду, а він виграв Олімпіаду у чужому черевику.
Тільки перевірена інформація у нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!
Zgłoś naruszenie/Błąd
Pozytywnie
Neutralnie 
Negatywnie
Lubię to!
Super
Ekscytujący 
Ciekawy
Smieszny
Smutny
Wściekły
Przerażony
Szokujący
Wzruszający
Rozczarowany
Zaskoczony
Prawda
Manipulacja
Fake news
Oryginalne źródło ZOBACZ
Dodaj kanał RSS
Musisz być zalogowanym aby zaproponować nowy kanal RSS