Україні потрібна розумна кількість винищувачів класу “повітря-повітря” та “повітря-земля” – полковник ВПС США

Думки у виданні The Hill полковника ВПС США у відставці Джеффрі Фішера, військового льотчика з 30-річним стажем, який сім разів побував у бойових діях в Іраку, Афганістані та на Балканах, представника оборони в посольствах США в Австрії та Косово, автора книг “Живий полігон” та “Балканська розправа”

Перемога в битві за небо над Україною така ж важлива, як і перемога на землі. Незважаючи на недавні кроки США та союзників по НАТО, таких як Німеччина, зі зняттям своїх колишніх заперечень проти постачання важкої бронетехніки Україні, їх стриманість щодо літаків зберігається.

Годинник цокає. Україні терміново потрібні винищувачі

Занепокоєння Заходу щодо передачі Україні таких винищувачів, як F-16, схоже, ґрунтується більше на політичних міркуваннях, ніж на військовій стратегії. Небагато військових пропонували б такий поетапний підхід, який використовують західні політичні лідери, як стратегію для перемоги у війні в Україні. Американський спосіб ведення війни воліє переважаючу силу. І це не дарма. Він приносить перемогу. Альтернативою часто є жорстока війна на виснаження.

Аерофотознімки полів боїв в Україні нагадують топографічні шрами та траншеї Західного фронту Першої світової війни, а поля бою, усіяні смертю. Обіцянки Заходу дати Україні танки можуть ліквідувати трясовину окопної війни, яка, можливо, нагадує Другу світову війну, де тільки з боку західних союзників загинуло 8 млн людей. Ця війна також виявила перевагу контролю в небі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Головний удар з боку РФ буде найближчими тижнями” – Олег Жданов

У 1991 році швидке завоювання переваги в повітрі над Іраком показало смертоносність високоточної зброї поряд із загальновійськовою. У міру просування наземних військ США іракці не змогли відступати досить швидко і організовано.

У 1999 році авіація НАТО змусила Сербію Слободана Мілошевича здатися після 78 днів бомбардувань під час операції “Союзна сила”. Альянс використав сучасний сценарій – придушення засобів ППО, швидке забезпечення переваги в повітрі та збереження цієї переваги при завданні ударів по сербських позиціях.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Путіну і Лукашенку можуть дати довічне або кілька десятків років за ґратами” – Юрій Білоус

Ці зусилля окупилися. Здійснивши майже 30 тис. вильотів літаків, і ухилившись від приблизно 1000 зенітних ракет сербів, коаліція втратила лише два літаки. Що ще важливіше, за словами сербських чиновників, загальна кількість загиблих склала менше 3500 осіб, що є приголомшливо мало, порівняно з Першою та Другою світовими війнами.

Нині в Україні пілоти з обох сторін зазвичай літають на малій висоті, щоб уникнути зенітних знарядь. Але високоточні боєприпаси, такі як JDAM або бомби з лазерним наведенням, які спустошили Ірак та Сербію, були розроблені для доставки на середні та великі висоти. Спроба використати цю зброю проти цілей на низькій висоті – марнотратна.

Суть проста. Вона в тому, що Україна має завоювати та підтримувати перевагу в небі, щоб діяти на середній та великій висоті. Щойно це досягнуть, війна швидко переміститься на користь України. Це має бути головним пріоритетом для західних лідерів, які хочуть уникнути нескінченної війни у Європі. Ось як це можна здійснити.

Україні потрібна розумна кількість винищувачів класу “повітря-повітря” та “повітря-земля”. Можливо, F-16. А також постійне постачання високошвидкісних протирадарних ракет AGM-88 HARM. Розгром російської системи ППО – перша частина головоломки. Після досягнення цієї цілі, гра зміниться – українські льотчики зможуть за бажанням завдавати ударів середньовисотною високоточною зброєю по наземних військах та стратегічних об’єктах Росії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Україні потрібні 24 літаки F-16 для перелому у війні” – Петро Черник

Але точні удари – лише одна з переваг. Перевага у повітрі підвищує свободу пересування дружніх сил, обмежуючи дії противника. Українські командири сухопутних військ зможуть максимально ефективно використовувати важкі танки та БМП. Перевага в повітрі відкриває бойовий простір для тієї сторони, якій належить, і звужує для іншої. За нинішнього рівня повітряного паритету, наземна війна стає більш складною, обмеженою і дорогою – як у грошах, так і в людських життях.

Все це не нове. Це частина військових уроків, які США засвоїли за десятиліття звичайних воєн “військова сила проти військової сили”, а не у боротьбі з повстанцями, як це було в сучасному Іраку чи Афганістані. У зв’язку з цим війна в Україні, принаймні, з політичної точки зору, нагадує ще одну операцію по боротьбі з повстанцями. Наприклад, війну у В’єтнамі. Поступове збільшення сил Білого дому та спроба мікроуправління були там добре задокументованою політичною і військовою помилкою. Американські політики поступово спотикалися, йдучи все далі, й ігноруючи поради військових.

Війна у В’єтнамі залишається головним дослідженням у книгах з військової історії, бо вона посилює наслідки того, що цивільні надають перевагу політичним перспективам, а не військовим вирішенням.

Хоча західні лідери не є активними воюючими сторонами у війні в Україні, вони явно роздають свої “іграшки” у манері мікроменеджменту, використовуючи розрізнений підхід для підтримки Києва. Рішення не посилати винищувачі має політичний характер. Йому немає військового обґрунтування.

Надання Україні винищувачів дозволило б цій країні, що бореться, здобути більш швидку і рішучу перемогу, звівши до мінімуму витрати і втрати в тривалій війні. Це також вимагає, щоб сміливі лідери приймали важкі рішення.

Дедалі частіше здається, що деякі чиновники Пентагону виступають за цей підхід. Зважаючи на стриманість вашингтонських лідерів у переосмисленні свого підходу щодо авіації, важко зрозуміти, наскільки уважно вони прислухаються до порад військових. Деякі члени Конгресу виступають за відправлення F-16 в Україну. Ці голоси повинні бути посилені, і наші партнери по коаліції, які не вагаються, повинні довести до відома наших партнерів по коаліції, які вагаються, необхідність переважаючих сил в об’єднаній повітряній та наземній кампанії.

Якщо США та їхні союзники хочуть завершити цю війну з обмеженими втратами, то мають знати, що рішення перебуває у повітряному просторі України. Західні лідери рано чи пізно дійдуть такого висновку. Сподіватимемося, це рішення буде швидким, сміливим і рішучим.

Переклад Gazeta.ua

Reakcja

0%0Pozytywnie0%0Neutralnie 0%0Negatywnie

Twoje emocje

0%0Lubię to!

0%0Super0%0Ekscytujący 0%0Ciekawy0%0Smieszny0%0Smutny0%0Wściekły0%0Przerażony0%0Szokujący0%0Wzruszający0%0Rozczarowany0%0Zaskoczony

Co sądzisz?

0%0Prawda0%0Manipulacja0%0Fake news

0

0Ulub

Oryginalne źródło ZOBACZ