Софія Савчук у 21 рік активно бере участь у формуванні першого робототехнічного підрозділу ДСНС, який має дуже мало аналогів у світі. Дівчина – одна з членів команди українських вогнеборців, що тестує нові стандарти для рятувальних служб. У їхньому розпорядженні – останні зразки високотехнологічних розробок для гасіння пожеж та порятунку людей.
Коли Софія вирішила присвятити своє життя рятувальній службі, вона й уявити не могла, що стане однією з перших жінок в Україні, яка навчиться керувати пожежними роботами та дронами. Проте сьогодні це її реальність, до якої дівчина потроху звикає. Каже, що для неї служба в новітньому підрозділі – це велика відповідальність та честь.
Для “УП. Життя” вона розказала про те, як це – бути першою в Україні жінкою, що управляє рятувальними роботами, керує пожежними дронами та прокладає шлях до нових стандартів рятувальних операцій в ДСНС.
Несподіваний вибір професії та перші кроки в рятувальній службі
Дівчина була дуже активною ще зі школи: робила успіхи в спорті, займалася пауерліфтингом і мріяла стати фітнес-тренеркою. Досягти цієї мети вона так і не змогла – мама Софії переконала доньку, що це взагалі “не професія” – треба думати про щось більш серйозне.
“Тоді я вирішила, що зможу реалізувати свій потенціал в органах безпеки. Популярним напрямом була служба в Нацполіції, всі туди йшли. Але я обрала ДСНС, бо бути, як усі, не хотіла“, – каже дівчина.
ВІДЕО ДНЯ
Софія обрала службу в ДСНС, аби не бути схожою на всіх
Фото надане героїнею
Софія вступила до професійного училища у Вінниці. Перший рік навчання став для неї випробуванням на міцність: життя в казармі, жорсткий режим дня, нечасті поїздки додому. Дівчина вважає, що саме тоді пройшла курс зі справжнього дорослішання.
“Ніколи не забуду, як ми в училищі зустріли початок великої війни. Деякі одногрупники родом з окупованих територій увесь день намагалися додзвонитися до родичів – і їм усе не вдавалося. Мої батьки жили недалеко від аеродрому й теж довгий час не виходили на звʼязок. Цей страх, що ти нічого не можеш зробити, був неймовірним“, – згадує вона.
Вже 25 лютого 2022 року в училищі відновили заняття: курсанти жили й навчалися у підвалі.
“Після навчання я була дуже виснажена. Але з часом все стало на свої місця: мені запропонували працювати в Хмельницькій області. Утім, я розуміла, що там служба досить сувора, і до жінок ставляться скептично.
Я вирішила поїхати до Києва – там мені запропонували стати інструктором. Я займалась пожежно-прикладним спортом, брала участь у змаганнях, їздила у свої перші відрядження. Тоді я зрозуміла, що робота на одному місці – це не моє. Мені потрібно щось більше“, – говорить вона.
Робота з технологіями, що рятують життя
Зараз Софія – одна з тих, на чиї плечі ляже відповідальність за розвиток абсолютно нового робототехнічного підрозділу ДСНС. Він стане першим не лише в Україні, а й у всій Європі, як зазначає дівчина. Наразі підрозділ перебуває на стадії формування, а перші його співробітники – у процесі активного навчання.
До групи рятувальників, які першими в Україні почали опановувати управління пожежними роботами, увійшли усього двоє жінок й четверо чоловіків. За словами Софії, освоїти цю професію зголошуються не всі.
“Німецький уряд допомагає нам і хоче бачити більше жінок у підрозділі, але не всі готові до такої роботи. Наприклад, багато моїх одногрупниць відмовились, хоча були досить активними впродовж навчання.
Софія – одна з перших жінок у робототехнічному підрозділі ДСНС
Фото надане героїнею
У цій справі важливо усвідомлювати, що коли ти вже почав навчання, муситимеш іти далі й обов’язково використовувати ці навички на службі. Якщо ти став на цю дорогу, потрібно продовжувати за будь-яких обставин“, – говорить Софія.
Вона згадує, що на початку навчання теж мала страх не впоратися з технікою, з якою раніше ще ніхто не працював.
“Думаю, хвилювання викликала велика відповідальність, адже ми перші українці, які мали навчитися керувати пожежними роботами й дронами. Зараз страх зник. Я вже переконалася, що техніка зроблена так, щоб комунікувати з нею було дуже легко“, – пояснює Софія.
Навчання, через яке проходить Софія та її команда, виявилося шокуючим, адже ніхто раніше не бачив такої техніки.
“Уявіть собі: ви сидите у машині, перед вами екран – і звідти ви на відстані керуєте дроном та роботом за допомогою пульту управління“, – розповідає про свій досвід Софія.
Як працюють роботи-рятувальники
Пожежні роботи, якими керує дівчина, призначені для того, щоб максимально убезпечити життя вогнеборців. Так вони можуть працювати за кілька сотень метрів від місця пожежі: оператор робота може стояти на безпечній від вогню відстані і спостерігати за подіями через камери на роботі.
Софія розповідає, що вже навчилася працювати з двома типами роботів. Менший робот розмірами з шафу може підіймати та перевозити легкі вантажі, ефективно витягувати людей з-під завалів. Другий робот – вдвічі більший, він може евакуювати автомобілі при ДТП та перевозити важкі предмети завдяки спеціальним кріпленням.
Рятувальних роботів доставляють в причепах на місце пожежі
Фото надане героїнею
На місце пожежі роботів доставляють в окремих причепах. Завдання оператора – обережно викотити робота з цього боксу, не пошкодивши його об стінки причепа. Софія порівнює управління роботом з керування машинкою на пульті.
“У тебе у руках є джойстик. Саме він керує парадом – від того, яку команду обереш, залежить, куди поїде робот і яку користь принесе.
Це дуже зручно, адже до керування ним залучена лише одна людина. Решта пожежної бригади у цей час може виконувати інші завдання – так процес гасіння пожеж дуже оптимізується“, – пояснює Софія.
Пожежний робот Wolf
Фото надане авторкою
Пришвидшує процес гасіння пожеж і високий рівень автоматизації нової техніки.
“Достатньо натиснути одну кнопку – і роботизована система самостійно складається або розкладається. Всі були приємно здивовані такою функцією, адже техніка, яку зараз використовують рятувальні бригади, вимагає поступового виконання певних дій вручну – а усе це забирає час вогнеборців“, – розповідає дівчина.
Як вогнеборцям допомагають рятувальні дрони
Пожежні безпілотники, з якими довелося попрацювати Софії під час навчань, теж вразили дівчину зручністю в управлінні.
“Ці безпілотники оснащені потужними камерами з чудовою фіксацією зображення та зумом, що дозволяє детально розглядати об’єкти на відстані до 50-60 метрів. Крім того, тепловізори, якими обладнані дрони, дають змогу визначити температуру в осередку пожежі, не наражаючи рятувальників на небезпеку.
Рятувальний дрон оснащений камерою
Фото надане героїнею
Проте ми поки не впевнені, чи використовуватимемо пожежні дрони у Києві, адже у нашій місцевості їхні сигнали блокуються“, – зазначає дівчина.
Софія каже, що останнє навчальне випробування з імітацією пожежі стало для неї наочним підтвердженням важливості всіх отриманих знань.
“Найбільш складним і водночас захопливим виявилося останнє завдання. Тоді дрон ми не задіювали, а використовували лише робота. Нам потрібно було заїхати ним у задимлене приміщення, ввімкнути камери тепловізора, щоб знайти сховану “дитину” (насправді це був термос, який її імітував)”, – розповідає Софія.
За її словами, заїхати роботом до будівлі було складно, оскільки команда рятувальників справлялася без дрона і повинна були покладатися лише на камери, закріплені на роботі.
“Нам дуже допомогло те, що ми вже мали попередній досвід роботи в умовах обмеженої видимості під час дощу. Завдяки цьому наша команда впоралися найкраще: ніхто не врізався і не пошкодив обладнання. Ми чітко побачили на камері, де знаходиться “дитина” – до неї пробралася група рятувальників і врятувала “потерпілого”. Потім ми використали турбіну, щоб вивітрити приміщення“, – згадує Софія.
Фізична витривалість та любов до ризику вирішують усе
Вона підкреслює, що фізична підготовка вогнеборців для служби в робототехнічному підрозділі повинна бути на висоті.
“Жінці потрібно бути фізично розвиненою, щоб мати змогу підіймати важкі речі під час служби. Наприклад, є обладнання, яке хлопці підіймають з легкістю, а нам, дівчатам, для цього треба більше старатися“, – визнає дівчина.
Однак Софію ці перешкоди не лякають – дівчина знає, як у найвідповідальніші моменти відкинути труднощі і зосередитися на справі.
“Коли одягаєш спецодяг і віддаєшся виконанню обовʼязку, зовсім забуваєш про те, що важко, і думаєш лише про те, що потрібно зробити. У мене так працює свідомість.
Софія вміє у найвідповідальніші моменти зосередитися на справі
Фото надане героїнею
Так одного разу під час навчань, коли почався дощ, потрібно було повернути мачту, адже дрони в дощ працювати не можуть. Ніхто з групи не хотів цього робити, бо всі боялися промокнути. Утім, я зрозуміла, що під час справжньої пожежі ніхто не буде турбуватися про те, чи промокнеш ти, тому я пішла і виконала це завдання. Звісно, була мокра, як хлющ. За це інструктор подарував мені свою фірмову футболку“, – розповідає Софія.
Піти на службу в експериментальний підрозділ Софію надихнула любов до ризику та жага отримати унікальний досвід.
“Мій тренер, який, на жаль, загинув на війні, завжди нас виховував так, що треба ризикувати, бути першими і не жаліти себе. Рішення взяти на себе таку відповідальність і стати однією з перших жінок-рятувальниць, які застосовують на службі такі технології, я ухвалила на його честь. Шкода, що він цього не побачив.
Ми тримали тісний зв’язок до самої його смерті. Я думаю, він знав, що я досягну чогось великого“, – говорить Софія.
Дівчина каже, що ні на йоту не жалкує про карʼєрні рішення, які ухвалила всупереч запереченням рідних та скепсису близького оточення.
Софія не жалкує про обраний шлях
Фото надане героїнею
“Багато людей не розуміють, чому я йду цим шляхом. Мама ніколи не підтримувала моїх занять спортом, до останнього відмовляла від служби в органах безпеки. Навіть зараз, коли я приходжу на роботу нафарбованою, деякі колеги питають, навіщо мені це. Вони не розуміють, що можна поєднувати бажання бути красивою і жіночною з будь-якою професією. Зрештою, це моя особиста справа – виглядати так, як хочу, і робити справу, яка вдається“, – каже Софія.
Дівчина додає, що в роботі є чимало аспектів, які її мотивують, зокрема можливість самореалізації, підтримка колег, цікаві завдання, відрядження та доступність навчання.
“Найбільше надихають моменти, коли люди, які мене зустрічають вперше, дізнаються про мою діяльність і кажуть, що завдяки мені вірять у майбутнє України. Це величезна відповідальність, але вона найбільше мотивує не здаватися попри всі перешкоди“, – розповідає дівчина.
Для Софії головне – стійко виконувати свою місію: бути корисною для співвітчизників, залишити свій слід у відбудові країни і не просто прожити життя, а встигнути зробити щось значуще.
“Якщо б я не стала рятувальницею, я би все одно обрала таку структуру, де змогла б приносити користь людям. Проте у мене є робота в ДСНС, де я почуваю себе на своєму місці. Мені здається, що разом з формою я щодня одягаю на себе внутрішню впевненість.
Коли я щось роблю, обов’язково плекаю віру в себе. Це спрацьовує. Навіть якщо батьки не завжди вірили в мене, зараз і вони визнали мої досягнення. Сподіваюся, так само моєю роботою пишатимуться мій майбутній чоловік та діти“, – говорить Софія.
Вона підкреслює, що робототехнічний підрозділ має розширюватися – до нього активно залучають нові ресурси та кадри.
“Це дуже відповідально, адже аналогів нашого підрозділу немає ні в Європі, ні в світі. Ми отримуємо технічну підтримку від проєкту GIZ Ukraine за дорученням уряду Німеччини – і дуже вдячні їм за це, адже завдяки їм творимо майбутнє рятувальної служби в Україні“, – говорить Софія.
Zgłoś naruszenie/Błąd
Pozytywnie
Neutralnie 
Negatywnie
Lubię to!
Super
Ekscytujący 
Ciekawy
Smieszny
Smutny
Wściekły
Przerażony
Szokujący
Wzruszający
Rozczarowany
Zaskoczony
Prawda
Manipulacja
Fake news
Oryginalne źródło ZOBACZ
Dodaj kanał RSS
Musisz być zalogowanym aby zaproponować nowy kanal RSS