Скільки часу потрібно для підготовки військового льотчика в Україні, як відбувається навчання?
Процес підготовки пілота триває п’ять років – стільки ж, скільки навчання у цивільному виші. Раніше пілотів готували у військових училищах у Харкові, Чернігові та Кіровограді, зараз підготовкою військових льотчиків займається Харківський національний університет повітряних сил ім. Кожедуба, який увібрав у себе дві академії та дев’ять училищ.
Перший рік навчання – загальна військова підготовка. Вона однакова для всіх майбутніх офіцерів: для льотчиків, танкістів, артилеристів, піхотинців. Теоретична підготовка – пристрій літальних апаратів різних типів, двигуни, аеродинаміка, навігація, метеорологія. Крім того – фізика, математика, іноземні мови, насамперед – англійська.
З другого року навчання розпочинається льотна підготовка, на літаках та гелікоптерах початкового навчання з цивільними інструкторами. У нас це – український двомісний легкий тренувальний літак ХАЗ-30 для майбутніх пілотів літаків та Мі-2У – для вертолітників. Курсанти навчаються основ управління, зльоту, посадки, польотів по колу та за маршрутом. Звичайно, триває теоретична підготовка.
На третьому курсі курсанти пересідають на реактивний навчально-тренувальний літак Л-39 «Альбатрос». Навчаються техніки пілотування в різних метеорологічних умовах та основ вищого пілотажу.
На четвертому курсі – також польоти на Л-39, але з освоєнням елементів бойового застосування: польоти на малих висотах, перехоплення повітряних цілей візуально, дії по наземних цілях. Наліт на четвертому курсі має становити щонайменше 80 годин. Йде спеціалізація – майбутній льотчик-винищувач, штурмовик, бомбардувальник.
Де відбуваються навчальні польоти?
У Чугуєві (це 30 км від Харкова), на базі навчальної авіаційної бригади. А з п’ятого курсу розпочинається стажування у військах, на двомісних навчально-бойових літаках. Літня практика проходить у бригадах у Луцьку, Миколаєві, Івано-Франківську, Старокостянтинові. Загальний наліт має сягнути 200 годин, причому літають на всіх типах літаків.
Після практики – іспити. Курсанти здають його у небі. Якщо льотчик-винищувач – треба вразити умовну повітряну мету і конкретну наземну, для пілотів штурмовика чи бомбардувальника – лише наземні цілі. Після іспитів курсанти отримують офіцерське звання лейтенанта та кваліфікацію «льотчик 3-го класу».
Умовна повітряна ціль – це коли стріляють без власне стрільби: в навчальному повітряному бою треба захопити противника у приціл, і умовно відкрити вогонь. Це все фіксується системою управління вогнем, і аналізується після посадки.
У чому різниця у класних кваліфікаціях?
Військовий льотчик 3-го класу – пілот, який виконує всі види бойових завдань (за основним призначенням роду авіації) вдень, у простих метеорологічних умовах. Пілот 2-го класу підготовлений до ведення бойових дій вдень у складних метеорологічних умовах та вночі – у простих. Льотчик 1-го класу готовий до ведення бойових дій і вдень і вночі, за будь-яких умов. Природно, у пілота кожного класу має бути певний годинник нальоту, при переході з одного класу до іншого – це 300-400 годин.
Є ще найвищі категорії. Льотчик-снайпер. Це пілот, який виконав поспіль певну кількість польотів на бойове застосування з оцінкою «відмінно». Льотчик-інструктор та льотчик-випробувач. Як правило, це аси, відставні полковники. Перші займаються навчанням молоді, а другі працюють на авіаційних підприємствах. Льотчики виходять на пенсію дуже рано, у 40-42 роки. Звичайна вислуга військових – 25 років. Але у пілотів служба триває рік за два. П’ять років навчався, десять політав – от і вислуга.
Zgłoś naruszenie/Błąd
Pozytywnie
Neutralnie 
Negatywnie
Lubię to!
Super
Ekscytujący 
Ciekawy
Smieszny
Smutny
Wściekły
Przerażony
Szokujący
Wzruszający
Rozczarowany
Zaskoczony
Prawda
Manipulacja
Fake news
Oryginalne źródło ZOBACZ
Dodaj kanał RSS
Musisz być zalogowanym aby zaproponować nowy kanal RSS