Як обмінюватися інформацією, не допомагаючи водночас ворогові

Це – наслідки влучання російської ракети у столичний ТРЦ “Ретровіль”. У березні 2022-го ворог завдав потужного удару, який зруйнував торговельний центр, фітнес-клуб, понівечив довколишні житлові будинки та вбив тринадцятьох людей.

Артем Мельник – один із тих, кому дивом вдалося вижити.

“Я був у складі ТрО, був на території “Ретровілю”, виконуючи бойові завдання з хлопцями. Незадовго до моменту ракетного удару вийшов з “Ретровілю”, сів у машину, розмовляв по телефону. І на той час, коли був ракетний удар, розмовляв зі своєю дівчиною. Побачив через лобове скло, як ударна хвиля насувається на мене”.

“Ми ще з ним не договорили, і о 22:46 я почула вибух у телефоні. Це було дуже страшно, – пригадує Катерина, дівчина Артема. – Я зрозуміла, що до чого, тому що в телеграмі одразу почали сипатися фото, відео”.

Незадовго до трагедії один із тіктокерів виклав у Мережу відео української військової техніки неподалік ТРЦ. Ймовірно, саме оприлюднені ним дані навели ворога на ціль.

“Якщо ви розміщуєте в соцмережах будь-яку інформацію, яка може допомогти нашому ворогу, ви дієте проти України, – попереджає Ірина Прянішнікова, очільниця пресслужби поліції Київської області. – Якщо ви будете поширювати дані в соціальних мережах, давати змогу коригувати вогонь, до вас постукають у двері працівники Служби безпеки України”.

Удар був такої сили, що від автівки Артема залишилася купа металобрухту: “Телефон із рук випав, і я тільки встиг прикрити обличчя машинально. І після цього мене ударною хвилею викинуло з авто. Більш-менш прийшов до тями, вже лежачи неподалік від машини на асфальті. Намагався встати, декілька разів у мене не виходило. Коли встав та спробував іти, постійно перечіплявся через все те лахміття, яке налетіло з “Ретровіля” – банери, ліхтарні стовпи, дроти електричні. Один з яких я, напевно, зачепив, бо лікарі сказали, що в мене ще було ураження струмом. Дійшов до кутка будівлі, і там вже мене повністю вимкнуло”.

Вже наступного дня після трагедії правоохоронці затримали блогера Павла Артемʼєва, який оприлюднив відео з пересуванням військової техніки в соціальній мережі.

“Останні влучання дронів-шахідів у Білій Церкві, ймовірно, сталися тому, що люди, які жили неподалік, відзняли відео і несвідомо виклали інформацію, яка, на жаль, певним чином коригує ворога, – констатує начальник поліції Київської області Андрій Нєбитов. – Звичайно, ми разом зі Службою безпеки встановили цих людей, провели ретельну перевірку”.

“Якщо людина один раз виставила пост – це одна справа. Якщо під час перевірки інформації ми розуміємо, що людина регулярно викладає інформацію, звісно, така людина підпадає під увагу сил безпеки та оборони. Жартувати з таким не варто”, – попереджає Ірина Прянішнікова.

Після ракетної атаки на “Ретровіль” блогер Павло Артем’єв публічно перепросив, тоді як боєць ТрО Артем Мельник отримав серйозну політравму.

“Батьки мене не могли тоді впізнати. Удар струмом, перелом ребер, баротравма, перелом лопатки, контузія. В мене опіки 35% шкіри 3-4 ступеня, на уражені місця пересаджено шкіру. Деякі м’язи потрібно було вирізати, тому що вони були попечені до вугілля. На лівій нозі не вистачає до 20% м’язів”.

Після цього випадку Верховна Рада запровадила кримінальну відповідальність за фото- та відеознімання переміщень ЗСУ. Нехтування інформаційною безпекою каратиметься позбавленням волі від восьми до дванадцяти років. Також заборонено публікувати інформацію про приліт будь-яких повітряних об’єктів та одразу виставляти світлини з місця події. Адже це допомагає ворогові скоригувати повторні атаки. Зокрема, на об’єкти критичної інфраструктури, як-от теплові електростанції, енергомережі та трансформатори.

“Саме таку інформацію і шукає ворог у соцмережах, щоб зрозуміти, влучив він чи ні. Я скажу вам відверто, що під час деяких атак поліція взагалі не повідомляла про деякі з фактів прильотів, аби не допомагати ворогові зорієнтуватися”, – каже Ірина Прянішнікова.

“Треба бути фахівцем, аби знати, що можна викладати і як. Інформація не повинна містити ані прив’язки до території чи до адреси, ані прив’язки до ідентифікації певної ракети чи безпілотника, – дає настанови Андрій Нєбитов. – Якщо на світлині тільки небо і більше нічого немає, або уламки ракети без відповідного ідентифікаційного номера, це не дозволить противникові отримати потрібну інформацію”.

Правоохоронці також закликають не повідомляти друзям чи родичам інформацію про “прильоти” за допомогою месенжерів чи телефону. По-перше, ви не можете знати, куди інша людина далі передасть надану вами світлину чи відео. По-друге, ворог може зламати ваш ґаджет.

“Зараз ворог веде дуже активну війну на кіберфронті, і завдяки переходу за певними лінками агресор отримує доступ до вашого ґаджета, – закликає бути напоготові Ірина Прянішнікова. – Я не кажу своїм родичам, куди прилетіла ракета, навіть знаючи про те, що вона прилетіла десь у тому районі, де вони живуть. Я просто дзвоню і питаю, чи з ними все добре, чи вони в укритті. Якщо так, раджу не залишати безпечне місце”.

Артем, який дивом вижив після ворожого ракетного удару, понад місяць провів у реанімації та переніс десяток операцій. Аби пересаджена шкіра прижилася, хлопцеві довелося пригнітити імунітет. Але ворог не зламав його волю жити далі.

“Вже веду більш-менш нормальне активне життя. На жаль, не таке активне, як було до війни. Ніби все, що сталося, з якогось сну, з якогось дежавю було. Ну, сталося, мабуть, так, як воно мало бути”.

Zgłoś naruszenie/Błąd