Як діяти жінкам, які пережили насильство на війні, і їхнім рідним

Серед численних воєнних злочинів російських військових в Україні сексуальне насильство належить до найбільш табуйованих тем, про які не хочуть говорити самі жертви. Жінки, яких зґвалтували, важко переживають цю ситуацію, не завжди хочуть звертатися до фахівців за допомогою, а часто й не мають можливості через окупацію їхнього регіону. Допомагаючи постраждалим від насильства пережити цей важкий період, важливо правильно пропонувати допомогу, щоб не нашкодити ще більше.

ZAXID.NET поспілкувався із заступницею керівниці центру «Жіночі перспективи», психологинею Мартою Чумало про те, що треба робити, коли жінка пережила такий травматичний досвід, і як поводитися її близьким, щоб підтримати її.

***

За даними Офісу генпрокурора, від початку повномасштабної військової агресії РФ прокурори зафіксували 175 фактів сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (серед них стосовно жінок – 135 фактів).

«При цьому, досудові розслідування розпочаті за такими видами сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, як зґвалтування, каліцтво або насильство над статевими органами, примусове оголення, погрози та спроби зґвалтування, примус дивитися на сексуальну наругу над близькими особами тощо», – зазначили у відповіді на інформаційний запит ZAXID.NET в Офісі генпрокурора.

Жервами насильства стали і жінки, і чоловіки, зокрема неповнолітні, віком від 4 до 82 років. Такі дані звіту комісії з розслідування порушень в Україні, уповноваженої Радою ООН з прав людини.

Це статистика задокументованих злочинів. Яка їхня реальна кількість, важко оцінити через недоступність до тимчасово окупованих територій і замовчування таких злочинів самими жертвами.

Що робити насамперед

Марта Чумало зазначає, що перші кроки залежать від того, в якому жінка стані. Насамперед треба звернутися до лікарів, пройти діагностику, отримати допомогу, якщо є небезпека здоров’ю. Треба перевіритись, якщо є тривога з приводу хвороб, які передаються статевим шляхом, чи вагітності. Тобто первинно треба подбати про соматичне здоров’я.

Досить часто є потреба піти до психіатра, особливо, якщо є розлади сну, видима депресія. Тоді антидепресанти чи інші ліки можуть допомогти стабілізувати психіку, щоб вона давала собі раду з тими проблемами, через які проходить.

Якщо людина готова задокументувати цей злочин як доказ проти російської армії, тоді вона звертається в органи прокуратури і починає документувати свої покази. Про злочин можуть заявити навіть свідки. Для цього створили окрему платформу Warcrimes, куди можна завантажити будь-які докази, фото, відео, подати інформацію навіть з окупованих територій.

Для постраждалих давати покази є досить важким досвідом, тому треба мати підтримку від фахового психотерапевта, який би її супроводжував.

Допомога психотерапевта

Паралельно або після стабілізації психіки постраждала від насильства може звертатися до психотерапевта, бажано травмофокусованого, який вміє працювати з травмою. Разом з ним людина буде працювати над своїми ресурсами, розробляти свою стратегію, як вона буде виходити з цієї ситуації, щоб цей травматичний досвід інтегровувався.

Ні в чому не треба жінку переконувати. Якщо вона доросла повнолітня людина, треба дати їй інформацію, телефони гарячої лінії, перевірених психотерапевтів, лікарів. Але наполягати на зверненні до фахівців не треба. Людина – найкращий експерт у своєму стані. І тут їй можна максимально допомогти тим, щоб дбати про фізичний стан її тіла, дбати про її комфорт, щоб вона могла спати, робити так, щоб їй було добре.

«Психіка дуже гнучка. Вона знаходить вихід, має пройти трохи часу. Жінка має побути в безпеці, трошки побути з собою. Не треба прискорювати і підганяти. Для того, щоб допомогти, треба пригальмувати і пропонувати, дати відчуття підтримки», – пояснює психологиня.

Після необхідної першочергової отриманої допомоги жінка повинна набиратися ресурсів, сил, щоб швидше відновитися.

Сприяють реабілітації різні заняття, прогулянки, біг, коли активується то ліва, то права півкуля, це так звана білатеральна стимуляція. Наприклад в’язання спицями, почергове постукування по бедрі, коліні. Але найкраще звернутися за консультацією, отримати фахову допомогу і підібрати ті заняття, які можуть допомогти.

Марта Чумало вже понад 20 років займається підтримкою жінок, які зазнали насильства

Підтримка близьких

Відчуття підтримки – це саме те, що найкраще зможуть забезпечити близькі люди – родичі, друзі, ті, кому постраждала довіряє. Людина, яка перебуває у травмі, потребує підтримки, тепла, щоб близькі були поруч, дбали про її основні базові потреби – щоб вона спала, їла, мала безпеку, могла побути сама чи поговорити з людиною, з якою має добрі стосунки. Це така базова рамка.

«Тут ключовим є безпека, сон, і люди, котрі поряд, мають це розуміти, що її треба просто підтримувати. Можливо, є розпорядок дня, якого варто дотримуватись, щоб людина мала щоденну рутину, дбала про гігієну. Якщо жінка має на це силу, вона починає повертатися до життя», – каже Марта Чумало.

Що потрібно враховувати близьким: не потрібно розпитувати про якісь деталі. Але водночас не потрібно зупиняти, якщо людина хоче говорити. Травма часом входить в таку фазу, де вона хоче бути проговореною. І в такий спосіб вона інтегрується, коли починає виходити вербально. Людина починає розповідати що з нею відбувалось, як це відбувалось. Тут важливо просто слухати, співчувати, дати відчуття цього співчуття.

«В жодному випадку не звинувачувати. Бували випадки, коли жінці дорікали тим, чому вона вийшла з підвалу, де переховувалась, хоча вона пішла у пошуках води. Не можна так, бо постраждалі відразу відчувають себе винними у тому, що сталося. Не можна питати: “Як так сталося, чому ти не виїхала”», – пояснює психологиня.

Вона додає: важливо, щоб жінка не «зайшла в сором». Тому що це відчуття, яке дає розуміння «зі мною щось не так, я якась не така, тому я пережила це». Це така атака на ідентичність. Тобто відчуття вини – це «я зробила щось не так», а сорому – це «зі мною щось не так». І тоді цей ланцюжок від вини до сорому закінчується ізоляцією, коли людина просто перестає взагалі контактувати, розповідати, замикається в собі. І це небезпечно. Вона не звертається по допомогу, думає, що сама дасть раду, але опиняється в ізоляції, депресії, розладах.

Приблизні фрази, якими можуть звертатися до постраждалої близькі так, щоб її не травматизувати:

• «Я поруч. Якщо ти хочеш, скажи мені, я зможу зробити те, що в моїх силах»;
• «Якщо ти маєш якісь ідеї, як я можу допомогти, то скажи»;
• «Я поважаю твоє рішення, навіть якщо я не розумію його і мені це не подобається» (якщо, наприклад, жінка не хоче звертатися до психотерапевта відразу).

Тобто слід давати ініціативу в її руки. Якщо вона не хоче, то це треба поважати. Тому що її вже примушували тоді, і якщо її близькі будуть ще до чогось примушувати, то будуть її ретравматизовувати. Це ключове в такій ситуації, коли жінка розуміє, що вона вирішує, як їй діяти. Давати максимальний контроль в її руки.

Однак якщо є тривожні сигнали суїцидальних проявів чи важкої депресії, якщо близькі бачать, що є небезпека для життя, тоді про це треба говорити і викликати відповідні медичні служби та госпіталізувати. Тому що часом так буває, що психіка не дає раду, тоді треба втрутитися і залучити систему допомоги.

Прогулянки і підтримка близьких – складові реабілітації (фото Getty)

Безкоштовна допомога

Зараз є багато можливостей, безкоштовних фахових психотерапевтичних послуг, особливо з питань СНПК (сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом) і для внутрішньо переміщених осіб, і для жінок, які постраждали від війни. Є багато міжнародних і українських фондів, які надають психотерапевтичну допомогу. Їх легко знайти в інтернеті.

Але найкращий спосіб, каже Марта Чумало, – питати людей про позитивний досвід роботи з психотерапевтом. Це дуже індивідуально, людина має знайти взаєморозуміння, альянс, вибудувати стосунки, вони в безпеці обговорюють проблеми і шукають, як допомогти.

Центр «Жіночі перспективи» надає притулок жінкам у будь-якій кризовій життєвій ситуації, в тому числі через вимушений переїзд у зв’язку з війною. Жінкам надають психотерапевтичні, юридичні, медичні послуги. За останній період в 1,5-2 рази збільшилася кількість звернень постраждалих від сексуального насильства не лише за рахунок зґвалтувань на війні, а й у мирному житті, в тому числі в шлюбі.

«Багато стресових ситуацій, і чоловіки, коли вони в тривозі, стресі через можливу мобілізацію, втрату роботи чи інші причини, знаходять такий спосіб розрядки, ґвалтуючи жінок. Ми надаємо послуги спектрально, щоб всі проблеми, які переобтяжують жінку в її життєвій ситуації, були зняті. Щоб вона могла відновитися. Вона може перебувати у нас стільки часу, скільки треба для її відновлення. Рано чи пізно вона сама стає на ноги і вирішує свої проблеми», – зазначає Марта Чумало.

Куди звертатися: Львів, проспект Червоної Калини, 36, офіс 315. Телефон: 067 674 0770.

Центр допомоги врятованим, який у Львові відкрили влітку 2022 року, створений урядом у партнерстві з Фондом ООН у галузі народонаселення (UNFPA) для підтримки тих, хто виїхав із зони активних бойових дій або окупації. Окрім Львова, такі центри відкрили також у Києві, Запоріжжі, Дніпрі, Чернівцях та Мукачеві.

За час роботи станом на початок квітня 2023 року до львівського Центру звернулося 42 постраждалих від сексуального насильства на війні, а також зафіксовано 523 випадки гендерно-зумовленого насильства.

Куди звертатися: Львів, вул. Коперника, 17. Тел. 067 600 3269. Працює онлайн-платформа з додатковою інформацією.

Благодійний фонд «Сильні» створили майже рік тому у Львові для допомоги людям, які пережили насильство під час війни. Надають допомогу для оплати медичних послуг, психологічну та юридичну допомогу.

Куди звертатися: телефон 0 800 202 334 або письмовий запит на допомогу.

На онлайн-платформі «Аврора» людям, які зазнали пов’язаного з війною насильства, зокрема, сексуального, надають допомогу дистанційно, що може бути корисним українцям на окупованих територіях.

Куди звертатися: заповнити анонімну форму звернення.

Всеукраїнська громадська організація «Жіночий консорціум України» налічує 15 обласних осередків та 25 жіночих громадських організацій практично в кожній із областей України. Працюють мобільні бригади соціально-психологічної допомоги – команди психологів і соціальних працівників, які надають допомогу постраждалим від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі.

Куди звертатися: вибрати потрібну послугу за посиланням. Контактні телефони мобільних бригад у 21 області України.

«ЮрФем» спеціалізується на правовій допомозі. Куди звертатися: сайт і телефон 068-145-55-90.

Gidna – проект професійної психологічної допомоги від фонду Future For Ukraine для жінок, які пережили сексуальне насильство від російських військових. Жінка, яка звернеться за допомогою, отримає 10 безкоштовних анонімних консультацій.

Ла Страда – громадська правозахисна організація, яка працює з проблемами гендерної рівності, запобігання насильству, зокрема, домашньому насильству, протидії торгівлі людьми. Можна звернутися на цілодобову гарячу лінію 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного).

Zgłoś naruszenie/Błąd