Дискваліфікація олімпійської чемпіонки, української фехтувальниці Ольги Харлан викликала спочатку подив, а далі справедливу хвилю обурення. Видати “чорну мітку” спортсменці, яка не потисла руку суперниці, це трохи занадто. І ось чому.
По-перше, річ у тім, що донедавна увесь світ був переляканий COVID-19. Від вірусу люди мерли, як мухи. Тож на спортивних майданчиках, аби убезпечити учасників змагань, “принципові” правила було змінено – ніякого “близького контакту”.
Росіянка виступала під нейтральним прапором, але, як багато її співвітчизників, вирішила “поюзати” образ “хорошої руської”
Не знаю, коли обов’язковість тиснути руку різко повернулась, але Ольга Харлан продемонструвала достатню повагу до суперниці, яку обіграла в чесному бою – торкнутися зброєю. Інша річ, що та дотримуватись правил, які діяли донедавна, не стала.
І з цього вже випливає друга причина суспільного обурення: суперниця Ольги – “ображена жертва”, яка насправді не є ні жертвою, ні ображеною.
Росіянка виступала під нейтральним прапором, але, як багато її співвітчизників, вирішила “поюзати” образ “хорошої руської”. Мовляв, подивіться на цих “агресивних українців”, вони не дотримуються елементарних правил, а ми, “хороші руські” – ми проти війни, проти Путіна, але й проти того, щоб українці, які чесно виграли змагання, йшли перемагати далі, спорт поза політикою, ко-ко-ко…
Адже як в світових політичних колах повно корумпованих Росією осіб, так їх повно і в різних спортивних федераціях
Росіянка після програшу сіла на видноті, як відома баба біля розбитого корита, й почала виставляти себе жертвою, добиваючись дискваліфікації переможниці. Певно, якби її перемогла не українка, вона просто торкнулась би зброєю з суперницею, й на тому все? Або теж домагалась би зняття конкурентки наприклад, з Болгарії, зі змагань? Щось підказує, що перше.
Останнім часом “честі” бути оббреханими росіянами удостоюються саме українці. І, схоже, нам треба готуватись, що таких провокацій буде більше. Адже як в світових політичних колах повно корумпованих Росією осіб, так їх повно і в різних спортивних федераціях.
По-третє, скільки б “хороші руські спортсмени” не корчили з себе “жертв режиму” й не намагалися переконати світ у своїй виключній особливості та українській “агресивності”, ми не перестанемо нагадувати: війна, розв’язана Росією в Україні, в центрі Європи, в 21 сторіччі, серед інших забрала життя понад двохсот українських спортсменів та тренерів.
Ненависть та огида – цілком адекватна реакція щодо особин, які, якщо не вбивають тебе особисто, то фінансують армію, яка вбиває
Кожного разу, вимагаючи від українців “поваги” до суперників з РФ, “бонзам” від спорту варто згадувати чемпіона Європи з рукопашного бою Вадима Сотникова, або чемпіона Європи серед молоді зі стрільби з лука Олександра Оніщука, або відомого тренера з водного поло Віталія Лісуна, або тренера з тенісу Кирила Васильчишина… Або боксера, чемпіона Європи серед молоді Максима Галінічева, чи чотириразового чемпіона світу з кікбоксингу Віталія Мерінова, чи багаторазову чемпіонку України з велоспорту Анастасію Гончарову… Всі вони загинули від того, що “нейтральні” російські спортсмени в 2014-му раділи вторгненню в український Крим, не бачили нічого страшного у введенні російських військ на український Донбас, врешті, не виступали проти того, щоб у 2022-му “взяти Київ за три дні”.
Тож щоразу, коли українці гидують тиснути руки таким “суперникам”, суддям, що прийматимуть рішення про “неповагу”, варто поставити собі питання: чи потис би руку конкуренту 18-річний Микита Бобров – чемпіон України з регбі, якого разом з родиною російські окупанти розстріляли під Києвом? А, може, радо вітала б принцип “спорт, дружба, жвачка” чемпіонка України з тхеквондо, 12-річна Аріна Шнабська, яка разом з родиною загинула від обстрілу російськими ракетами серед білого дня в середмісті Херсона? Врешті, чи доторкнулася б до когось з росіян 11-річна гімнастка Катерина Дяченко, яку російська авіабомба вбила в Маріуполі?
Українці мають право не тиснути руки росіянам. Бо ненависть та огида – цілком адекватна реакція щодо особин, які, якщо не вбивають тебе особисто, то фінансують армію, яка вбиває, й підтримують політику, яка дає наказ вбивати. Російська “нейтральна” спортсменка спокійно фотографується з убивцею в формі. А “великий спорт” охоче “перевиховує” українку, яка просто залишається нормальною людиною.
Тетяна Урбанська
Zgłoś naruszenie/Błąd
Pozytywnie
Neutralnie 
Negatywnie
Lubię to!
Super
Ekscytujący 
Ciekawy
Smieszny
Smutny
Wściekły
Przerażony
Szokujący
Wzruszający
Rozczarowany
Zaskoczony
Prawda
Manipulacja
Fake news
Oryginalne źródło ZOBACZ
Dodaj kanał RSS
Musisz być zalogowanym aby zaproponować nowy kanal RSS