Серце не працювало 2,5 години і годину пацієнт був повністю знекровлений. Репортаж з операційно

Учора я прокинулася о 5-й ранку і вже не могла заснути. Попереду мене чекав незвичний день, мені дозволили бути присутній на надскладній операції, під час якої буде і зупинка серця, і штучний кровообіг, і навіть повне обезкровлення пацієнта на деякий час. Операція надскладна, травматична, ризикована, але це єдиний шлях для порятунку життя 37-річного одесита. Його намагаються врятувати в кардіохірургічному відділенні Львівської обласної клінічної лікарні.

О 9:30 я вже в лікарні. Мені проводять невеликий інструктаж: з операційної можна вийти, але лише у межах операційного блоку, до хірургів близько не підходити, бо там все стерильно. Фотографувати можна. Запитувати також можна, але у відповідний час. І завели в операційний блок.

Перше зауваження від професора: все волосся слід прибрати під шапку

Хвилювання таке, що чую, як калатає моє серце. Переводжу погляд на членів операційної команди, які також уже всі в операційному блоці. Вони спокійні, врівноважені, впевнені, навіть жартують, і їхній настрій поволі передається і мені.

Операційна №1

Операційний блок – це не лише операційний зал. Він складається з двох частин. У першій є кімната, де збираються кардіохірурги, ще одна кімната для медсестер, санвузол, кімната, де лікарі переодягаються перед операцією. Звідси є вхід у другу частину оперблоку – стерильну. Тут є три операційні, стеризаційна, перфузіологічна кімната та деякі інші допоміжні приміщення.

Ми працюємо у операційному залі №1. Пацієнт, 37-річний чоловік з Одеси, уже на операційному столі. У нього – хронічна тромбоемболічна легенева гіпертензія. Чоловік страждає на варикоз ніг. Тромби, які там утворилися, відірвалися і опинилися у легеневих артеріях. Вони не розсмокталися і з часом перекрили легеневі артерії, через що тиск у них був надто високий. Цей стан загрозливий для життя, такі пацієнти часто помирають від серцевої недостатності.

Чоловік задихався, йому було важко ходити, підніматися сходами, виконувати роботу навіть з незначним фізичним навантаженням. Його з Одеси скерували на консультацію в Інститут кардіології імені академіка М. Стражеска, де йому і поставили діагноз – хронічна тромбоемболічна легенева гіпертензія, і звідти скерували на операцію до Львова, до професора Любомира Кулика. У таких випадках єдиний порятунок – звільнити легеневі артерії від застарілих тромбів і забезпечити вільний потік крові до серця і легень.

Порятунок таких хворих – у руках професійної команди

Анастезіолог, завідувач анестезіологічно-реанімаційного відділення №2 Любомир Соловей працює в операційній перший. Він уже заінтубував пацієнта, підключив до пристоїв, які відстежуватимуть усі життєво важливі показники, налагодив підключення пристоїв, через які пацієнту вводитимуть ліки.

«На моніторі пацієнта ми відстежуємо роботу серця, частоту дихання, температуру тіла, тиск, тиск у легеневих артеріях тощо. Одним словом, усі життєво важливі показники», – каже Любомир Соловей.

Анестезіолог Любомир Соловей перший починає працювати з пацієнтом

Упродовж операції у пацієнта кілька разів беруть кров на аналіз і результати скидають на комп’ютер, що стоїть в операційній, тож лікарі відразу бачать, які ліки слід ввести, щоб підтримати хворого.

Анестезіолог завершив роботу, і далі пацієнт у руках кардіохіруга Володимира Пришляка. До слова, він в операційній без жодної перерви пробув найдовше, майже сім годин. Перед ним непросте завдання – розкрити грудну клітку, добратися до серця, легеневих артерій. Підготувати усе для найважчої, найвідповідальнішої роботи, яку проведе кардіохірург, професор Любомир Кулик – очистить легеневі артерії від застарілих тромбів.

Спершу думала, що коли будуть розкривати грудну клітку, вийду з операційної, бо звук ламаючих ребер лякав. Та Володимир Пришляк зробив це дуже делікатно з мінімальною крововтратою: дрібні судини грудної клітки після розрізу припік, доволі швидко спеціальним пристроєм розкрив грудну клітку і зафіксував її на потрібну ширину спеціальними розширювачами.

Доступ до серця і судин відкрито

Паралельно з кардіохірургом на апараті штучного кровообігу працює перфузіолог Анатолій Шнайдрук. Це він забиратиме усю кров з тіла пацієнта, охолоджуватиме її і зігріватиме, щоб згодом повернути її пацієнту. Він стежить за тим, аби кров збагачувалася киснем, аби була достатньо розріджена під час охолодження тощо. Між перфузіологом і кардіохірургом є постійний контакт, вони розуміють один одного з одного слова.

«Уже добралися до серця. Щось воно дуже велике», – каже лікар-інтерн, майбутній анестезіолог.

З боку голови пацієнта стоїть невелика підставка, на яку можна стати і подивитися, що роблять кардіохурурги. Час від часу лікарі дивляться. І я хочу подивитися, але мене сковує страх. Поруч іде стільки всіляких трубочок, дротів від пристроїв, що страшно ненароком зачепити і нашкодити пацієнту. Утім, заганяю глибоко всередину страх і обережно стаю на підставку.

Серце ритмічно б’ється. Крові практично нема. Грудна клітка розкрита не так вже й широко. Не уявляю, як у глибині грудної клітки кардіохірурги можуть проводити такі складні маніпуляції на судинах: чистити їх, зшивати. Це ювелірна робота.

Організм пацієнта повністю обезкровлюють на 20 хвилин

В операційну приходить кардіохірург, професор Любомир Кулик. Він прооперував вже понад 170 пацієнтів з хронічною тромбоемболією легеневих артерій. Щороку проводить 8-12 оперативних втручань. Торік провели 8 таких операцій, цього року – вже 10. За останні два роки не було жодного летального випадку. Львівські кардіохірурги у лікуванні хронічної тромбоемболії тісно співпрацюють з колегами зі шпиталів у Кемриджі і Варшаві, де оперують пацієнтів з таким діагнозом.

Зараз розпочнеться найскладніше. Кров і тіло пацієнта поступово охолоджують до +16 градусів, інколи температура знижується навіть до 14,9 градуса, голову хворого обкладають льодом. Невдовзі з організму забирають всю кров і на 20 хвилин повністю зупиняють кровообіг як природний, так і штучний. За ці 20 хвилин кардіохірурги акуратно розсікають праву легеневу артерію і забирають з неї всі застарілі тромби. А це непросто, бо тромби приросли до стінок судини. Їх треба забрати дуже делікатно, щоб не ушкодити стінку артерії.

На моніторі проти усіх важливих показників – пряма лінія

Знову стаю на підставку і спостерігаю за роботою кардіохірургів. Це щось на грані фантастики, дива, захоплення, але вони реально це роблять. Професор Любомир Кулик акуратно віддаляє застарілий тромб від стінки судини, Володимир Пришляк йому асистує, а перфузіолог Анатолій Шнайдрук стежить за тим, аби кардіохірурги ні на секунду не перевищили відведених 20 хвилин.

«Перевищувати час 20 хвилин не можна, бо можуть наступити незворотні зміни в головному мозку і пацієнт навіть після успішної операції може не прокинутися», – коротко пояснює професор Любомир Кулик.

20 хвилин минуло і кров пацієнта знову запускають в організм. Вона надходить до всіх органів, окрім серця і легень. Через 15 хвилин пацієнта знову повністю знекровлюють і кардіохірурги продовжують очищати легеневі артерії.

За час оперативного втручання пацієнта повністю знекровлювали тричі. Загалом організм був без крові годину, а серце не працювало 2,5 години.

Операційна сестра складає на марлю великі застарілі тромби. Вони настільки довгі і товсті, що не зрозуміло, як чоловік з ними жив, як крові вдавалося ще проходити по легеневих артеріях.

Ось що дістали кардіозірурги з легеневих артерій

Коли кардіохірурги очищали судини, в операційній панувала цілковита тиша. Професор міг сказати лише одне слово і всі члени команди його розуміли, кожен знав, що має робити. А після того, як судини очистили від застарілих тромбів, наступило деяке пожвавлення.

Серце запустилося від одного розряду

Кардіохірурги зшивають легеневі артерії, в організм запускають невелику кількість крові й перевіряють, чи добре накладені шви, чи судини не кровоточать.

Тепер можна видихнути. Найскладніше вже позаду, можна запускати серце.

«Розряд», – командує професор Любомир Кулик, і серце «завелося» з першого разу.

Команда спеціалістів зробила, здавалося б, неймовірне, але лікарі кажуть, що радіти ще зарано.

Перфузіолог Анатолій Шнайдрук поволі нагріває кров і повертає її пацієнту. Кров нагрівається швидше, організм повільніше.

Перфузіолог Анатолій Шнайдрук за роботою на апараті штучного кровобігубрав

«Тепер треба стежити на тим, як відреагує організм пацієнта на таке складне втручання, зокрема, і знекровлення. Якщо тиск у легеневих артеріях буде у межах 20-30 мм. рт.ст., то це дуже хороший показник, який дає підстави вважати, що все закінчиться добре», – каже Анатолій Шнайдрук.

Кров зігрівають і повільно повертають. Ось вона вже нагрілася до 18, 20, 37 градусів. Тиск у легеневих артеріях тримається на позначках спершу 16, 17, наприкінці, коли повністю кров віддали організму, зупиняється на позначці 22 мм рт. ст. Це хороший показник. Можна видихнути, операція пройшла успішно.

В’ячеслав уже при свідомості, радіє, що все найважсе вже позаду

…Нині, 17 серпня, пацієнт уже при свідомості. Тиск у легеневих артеріях, як повідомив професор Любомир Кулик, як у здорової людини, – 18 мм рт. ст, загальний тиск – 130/80.

Zgłoś naruszenie/Błąd