Румунія напередодні перезавантаження: чи вплинуть подвійні вибори у сусідів на відносини з Україною

Цього року в Румунії має відбутися повне перезавантаження політичної системи.

Майже одночасно у країні пройдуть президентські та парламентські вибори. Зокрема, минулого місяця румунський парламент визначився, що перший тур президентських виборів пройде 24 листопада, а другий – 8 грудня. А між турами – 1 грудня – відбудуться й парламентські вибори.

На перший погляд, ці вибори не несуть загроз для Києва. Скоріш за все, антиукраїнські партії, хоч і пройдуть до парламенту, залишаться в опозиції. 

Однак президентські вибори вже подарували низку гучних скандалів, які різко зменшили шанси на перемогу для фаворита цих перегонів. І скандали на цих виборах, найімовірніше, ще триватимуть. 

Реклама:

Парламентські вибори: без гучних сенсацій

Найменша інтрига зберігається навколо парламентських виборів.

Опитування показують, що лідерські позиції з високою ймовірністю посяде Партія соціал-демократів. Нині її підтримують близько 30% виборців. На другій позиції з показником у 19% – член нинішньої урядової коаліції, партнер, у тандемі з яким соціал-демократи йшли на вибори до Європарламенту – Партія націонал-лібералів.

Також дуже ймовірно, що до парламенту увійде і блок політичних сил Об’єднаний альянс правих – ADU, ядром якого є Союз порятунку Румунії – USR. Це політична сила, що вирізняється проєвропейськими поглядами, та не змогла втримати владу, хоча свого часу теж була в урядовій коаліції.

Тривожним сигналом для нас є збереження у парламенті антиукраїнської партії AUR.

Наразі за неї готові віддати голоси близько 15% румунських виборців.

Чому ми називаємо її антиукраїнською? Річ у тому, що риторика, яку лідери цієї партії демонстрували щодо України, не завжди було дружньою. А на президентських виборах ця партія взагалі підтримує відомого русофіла Джордже Сіміона. 

Ситуацію погіршує те, що якщо вірити нинішнім настроям, то до парламенту може пройти й партія скандальної Діани Шошоаке SOS – нині її показники становлять близько 6%.

Ця політсила відома тим, що виступає проти підтримки України, а її лідерка – тим, що регулярно і без жодного сорому відвідує російське посольство у Бухаресті.

Замикає список претендентів Союз угорців Румунії з 5% підтримки.

Спокою додає те, що, як наразі видається, соціал-демократи та націонал-ліберали продовжать грати у тандемі, а якщо голосів їм не вистачить, то добрати їх вони зможуть в угорців Румунії. Ця політична сила традиційно приєднується до владних коаліцій незалежно від їхнього складу.

Натомість скандальні AUR та SOS будуть гучною і незручною, але опозицією.

Президентські вибори: падіння фаворита

Геть інша ситуація – з президентськими виборами. Ба більше, там ситуація постійно змінюється.

Нинішній президент, представник націонал-лібералів Клаус Йоганніс не може лишитися на своїй позиції на третій термін, а отже, зміни неминучі.

На момент, коли парламент визначився з датою виборів, опитування показували, що ці зміни можуть бути доволі несподіваними. На політичному небосхилі Румунії почали говорити про неочікуваного кандидата – нинішнього заступника генерального секретаря НАТО Мірчу Джоане.

Тривалий час він не жив у Румунії, проте останніми місяцями його медіаприсутність зросла, тож його кандидатуру було включено до опитувальників, і у липні він відразу показав блискучий результат – перше місце з підтримкою 26,7%.

З такими показниками він випереджав і чинного прем’єра від соціал-демократів Марчела Чолаку, в якого було 17,8% підтримки, і представницю Союзу порятунку Румунії Елену Ласконі з її 14,3% голосів.

Інші кандидати, серед яких і одіозна Діана Шошоаке, і представник націонал-лібералів експрем’єр Ніколае Чуке, і скандальний русофіл Джордже Сіміон, пленталися у рейтингах позаду.

Такий варіант цілком влаштував би Україну:

Мірча Джоане не був помічений у жодних антиукраїнських заявах чи кроках і добре інтегрований до європейської еліти.

Подейкували, що його можуть підтримати соціал-демократи, до яких він належав на початку своєї політичної кар’єри, і тоді інтриги на президентських виборах взагалі б не було.

Проте не так сталося, як гадалося. Сильні сторони кандидата почали обертатися на слабкості.

Спершу відбувся гучний конфлікт між потенційними кандидатами, на чию співпрацю сподівалися прихильники Джоане.

Румунський прем’єр Марчел Чолаку заявив, що він хотів би, щоб Мірча Джоане оцінив, якою мірою його діяльність на посаді заступника генсекретаря НАТО допомагала Румунії. На ці закиди Джоане досить різко відповів, що в Альянсі 32 країни, і що він “добре виконує свою роботу”, тому “це не справа пана Чолаку, що він робив у НАТО”.

Наступними стали звинувачення від Ани Бірчал, колишньої очільниці Міністерства юстиції, яка оголосила про свою незалежну кандидатуру на президентських виборах.

Вона надіслала листа генеральному секретарю НАТО, в якому звинувачує Джоане у використанні символіки Альянсу для політичної кампанії в Румунії. При цьому вона стверджувала, що Джоане постійно намагався зібрати кошти для кампанії і виступав з публічними промовами, зосередженими на внутрішньополітичних питаннях, не пов’язаних з його статусом офіційного представника НАТО.

Варто зазначити, що для такої поведінки було би потрібне щонайменше мовчазне схвалення генерального секретаря Альянсу, адже до жовтня Джоане лишатиметься на посаді його заступника.

Третім скандалом, що вдарив по потенційному кандидатові у президенти, стали його посиденьки у ресторані в компанії неоднозначних фігур румунського політикуму.

Мірчу Джоане помітили на святкуванні у ресторані у доволі несподіваній компанії. Він сидів за одним столиком із Віктором Понтою, колишнім прем’єр-міністром країни, який відомий тим, що просував ідеї “стратегічного партнерства” з Китаєм, та з нинішнім прем’єром Марчелом Чолаку.

Гості зібралися за одним столом з нагоди святкування дня народження Маріуса Туке – румунського журналіста та політичного шоумена, також відомого своїми неоднозначними позиціями (піка популярності він сягнув, поширюючи конспірологічні теорії у період пандемії COVID-19).

Звісно, учасники вечері заперечили, що під час зустрічі вели якісь політичні переговори на тему кандидатури в президенти, та наголосили, що дискусії велися про “футбол, політику і плавання”.

Проте кандидатура Мірчі Джоане перестала виглядати бездоганною, і це позначилось на рейтингах.

Свіжі опитування показали, що якби президентські вибори проходили ближчим часом, то Марчел Чолаку вийшов би у другий тур з Ніколае Чуке. 31% виборців проголосували б за Чолаку, а 19% – за Чуке.

Натомість за Джоане, який є незалежним кандидатом, проголосували б 15%, і найжахливіше, що на цій третій позиції його наздогнав скандальний Джордже Сіміон, який має такий самий рівень підтримки – 15%.

Та ще й ці показники не є остаточними.

Нещодавно стало відомо, що Партія націонал-лібералів витратила близько 2 млн євро державних коштів на 400 рекламних білбордів автобіографічної книги Ніколае Чуке. Румунські експерти характеризують це як просування партією свого кандидата за кошти, отримані від дотацій з державного бюджету.

Чуке вже заявив, що його автобіографія не має нічого спільного з партією і не є передвиборчою програмою, але цей скандал може позначитися на рейтингах.

Проблеми чинного прем’єра 

То хто тепер має найвищі шанси стати новим президентом Румунії?

З одного боку, у Мірчі Джоане є шанси підвищити свої шанси і позмагатися за президентство з Марчелом Чолаку.

З іншого боку, не виключено, що його спіткають нові скандали, якщо комусь поталанить відшукати додаткові скелети в його шафі. До того ж очевидно, що уся партійна структура соціал-демократів працюватиме не на Джоане, а на свого безпосереднього шефа Марчела Чолаку.

Проте й самому прем’єру не час спочивати на лаврах переможця у рейтингах.

За оцінками Європейської комісії, бюджетний дефіцит у Румунії вже до кінця 2024 року становитиме 6,9%, а у 2025-му сягне рекордних для ЄС 7%.

На цьому тлі перед урядом може постати проблема підвищення податків, і якщо це станеться попри опір голови уряду, то виборець, вочевидь, може переглянути своє ставлення до нього як до кандидата у президенти.

Лише якщо нинішньому прем’єру поталанить домовитися з новою Єврокомісією про семирічний план скорочення дефіциту до 3%, то він зможе записати це собі в актив. Але далеко не факт, що він встигне це зробити до президентських виборів.

Загалом сукупність усіх наведених подій та факторів свідчить, що, з одного боку, українці можуть не хвилюватися, що Румунія радикально змінить свій курс з підтримки нашої держави після виборів.

Шанси на те, що недруги Києва здобудуть перемогу на президентських і тим більше на парламентських виборах, невисокі. Ключові гравці лишаються нашими прихильниками.

З іншого боку, через сварки та скандали поміж лідерами президентських виборів залишається інтрига щодо того, хто стане новим президентом Румунії. І тут можливі й сюрпризи, неприємні для Києва. 

Автор: Сергій Герасимчук, 

заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики “Українська призма”

Zgłoś naruszenie/Błąd