Мертві банки не гудуть

З моменту так званого українського “банкопаду” минув вже добрий десяток років, а його відлуння триває й по сьогоднішній день. Ось нещодавно трапився клієнт, до якого одна з найвідоміших колекторських організацій подала позов, предметом якого є стягнення заборгованості за кредитним договором, датованим далеким 2018 роком. 

Нововиявлений “кредитор” нібито отримав право вимоги до шляхом переукладання цілого ланцюжка факторингових угод, про які клієнт, як кажуть, ні сном, ні духом. Деякі угоди переукладались декілька разів в один і той самий день. Первісний же кредитор — один з найбільших російських банків, що у минулому працював на теренах України. 

“Не існує такої норми законодавства, яка б прямо дозволяла не повертати кредитору отримані кредитні кошти, втім боржнику є що сказати на свій захист, якщо добре вивчати матеріали справи“.

Схема, за якої банківська установа продавала право вимоги до боржників була і є досить поширеною. Такі “переуступлення” відбувались у різні періоди та за різних обставин: у докризових ситуаціях — як покращення ліквідності фінансової установи, у кризові часи — як спосіб збереження контролю над портфелем та недопущення його передачі під управління ФГВФО у разі введення тимчасової адміністрації чи ліквідації тощо. 

Реклама:

Як результат — десятки тисяч різноманітних угод між банком та фізичними особами отримали нових кредиторів у вигляді ТОВ “Роги і копита”, які без будь-якої волі боржників продають чи передають один одному реєстри боржників, вигадуючи різноманітні способи економічного терору, як то виконавчі написи тощо. 

Власне, клієнт поставив доволі просте та логічне питання: що із цим можна вдіяти у 2024 році? Як виграти суд?

Та й дійсно, а що ж можна вдіяти? Глянувши на витяг з реєстру боржників, який було додано до позову, можна зробити висновок, що це питання є дуже актуальним, адже в переліку зазначено тисячі, якщо не десятки тисяч різних фізичних осіб, яких колекторські організації будуть пробувати “наздоганяти” у судовому порядку. 

Наш кейс виявився більш ніж успішним. Вдалося досягти судового рішення, яким повністю відмовлено у стягненні коштів з клієнта. Більше того, на користь клієнта стягнено усі судові витрати. Тому поспішаємо поділитися тими правовими аргументами, які можна використати на свій захист, якщо ви є відповідачем у подібній судовій справі. 

Аргумент №1. Надайте вмотивовані пояснення історії взаємовідносин із банком

Сфера банківських послуг у 2012-2018 роках – це не одне й те саме, що й у 2024 році. На той час підхід до надання банківських послуг, а також їхнє споживання клієнтами було зовсім іншим. 

Не були настільки поширеними та розвиненими системи онлайн-банкінгу, PUSH-сповіщення, месенджери, чати підтримки тощо. Та й самі системи банкінгу були лише в декількох великих фінустановах. Все це дає нам розуміння того факту, що на той період часу доступ клієнта до інформації щодо стану його рахунку, операцій, зміни тарифів чи умов надання послуг був зовсім іншим, ніж той, який ми маємо сьогодні.

На той час банківськими установами вважалося абсолютно нормальною практикою змінити кредитний ліміт по карті, чи взагалі додати його до дебетового рахунку клієнта без будь-якого попередження, пославшись на внутрішні правила надання банківських послуг, які десь там опубліковані. 

Якби це банально не виглядало, але потрібно пояснити суду правову природу ваших із банком взаємовідносин, окреслити на які саме послуги ви розраховували підписуючи відповідні папери та на які умови погоджувались. 

Якщо вам було відкрито зарплатний проєкт чи дебетовий рахунок, то ні про який “автоматичний” кредит мови бути не може. Розпишіть як розвивались ваші відносини із банком та як виглядала схема вашого використання банківських послуг. Це важливо.

Аргумент №2. Оригінали документів

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Доведення цих обставин здійснюється шляхом надання доказів, які, у свою чергу, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достатності та достовірності. 

Як показує практика, у новоспечених кредиторів, які по декілька десятків разів перепродавали один одному право вимоги за реєстрами боржників, немає оригіналів первісних угод між банками та їхніми клієнтами. 

В силу великого об’єму реєстру боржників, які продавалися “пакетом” майже неможливо було якісно опрацювати досьє кожного клієнта окремо й в кращому випадку до сьогоднішніх днів дожили лише деякі копії документів і цим варто користуватись. 

Вимагайте витребування оригіналів тих угод, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог. З великою ймовірністю оригіналів у них немає, що стане для вас однією з факультативних переваг у спорі.

Аргумент №3. Факт існування кредитних правовідносин

Проаналізуйте матеріали позовної заяви. Виокреміть серед додатків ті документи, які позивач використовує як доказ існування кредитних правовідносин. Вивчіть їх детально.

Старі банківські шаблони, як показує практика, завжди низької якості. Й це не дивно, якщо ви подивитесь на кількість редакцій правил надання банківських послуг того, чи іншого банку, то побачите, що вони змінюються майже щотижня. 

Відповідні юридичні відділи моніторять судову практику та постійно вносять зміни, латаючи “діри” та прогалини у банківських документах, намагаючись мінімізувати правові ризики.

Пам’ятайте, що для обґрунтованості вимог щодо стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен надати:

• Кредитний договір; 

Звучить банально, але у нашій нещодавній справі такого не було. Точніше кредитор під виглядом договору намагався “проштовхнути” так званий “паспорт” споживчого кредиту. 

Варто одразу аналізувати подібні документи на предмет наявності усіх істотних умов договору. Якщо ж поданий документ має відповідні недоліки у вигляді відсутності, наприклад, зазначення сторін, номера, дати та місця укладання, умов та тарифів, вартості тощо, то потрібно вмотивовано заперечувати проти того, що такий документ можна класифікувати саме як договір між сторонами, навіть за наявності підпису клієнта.

Вимагайте від суду складання відповідного акта та відображення цієї інформації у судовому рішенні: “Крім цього, згідно додатків, зазначених представником позивача до позовної заяви, під номером №2 зазначено копія кредитного договору № CCNG – 63090**** від 23.05.2018 з додатками, разом з тим до позовної заяви копію даного договору з додатками долучено не було, про, що судом було складено відповідний акт.“. Це практично унеможливлює апеляцію з боку кредитора.

Якщо це все, що має кредитор і цим він обгрунтовує, що кредит, нібито, виданий на підставі так званого “паспорту”, а по суті у формі заяви-приєднання, де основні умови містяться в недоступних для споживача правилах надання фінансових послуг, то потрібно донести до розуміння суду, що за змістом статті 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. 

Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У свою чергу ключовим аргументом на захист буде те, що, оскільки умови договорів приєднання розробляються фінансовою установою, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим установа має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач фінансових послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Це дає змогу вимагати витребування наступного документа із підписом клієнта.

• Правила надання послуг із підписом клієнта про їхнє ознайознайомлення;

Якщо кредитний договір, чи документ, який позивач називає кредитним договором містить хоча б одне відсильне положення до якихось окремих правил, які є джерелом регулювання цих правовідносин, то варто зайняти однозначну позицію про те, що такі “віртуальні” положенння є невід’ємною частиною договору, повинні були бути підписані клієнтом в силу вищезгаданих статей 633, 634 ЦК України і надані до суду в оригіналі разом з договором. 

• Акцепт про прийняття умов кредитного договору;

Пам’ятайте, що різного роду анкети-заяви, оферти, паспорти споживчих кредитів тощо не є документом, який підтверджує волевиявлення боржника про прийняття умов кредитора.

Досконало вивчіть документ, яким кредитор обґрунтовує прийняття вами, як боржником, прийняття умов кредитного договору. Це має бути акцепт про прийняття умов кредитного договору. Часто кредитори у таких справах намагаються маніпулювати та посилаються на акцепт про використання факсимільного підпису чи про прийняття умов анкети-заяви тощо. 

Аргумент №4. Факт існування кредитної заборгованості

Не менш важливим для позитивного вирішення справи на користь боржника є правильний аналіз усіх взаєморозрахунків між клієнтом та банком.

Вивчіть документи, якими кредитор обґрунтовує наявність заборгованості. Як правило, це буде письмовий розрахунок та банківська виписка. Детально проаналізуйте останню, перевірте номери банківських рахунків, номер договору, перерахуйте вручну усі реальні витрати та надходження по рахунку, відділіть їх від банківських нарахувань, відсотків, комісій тощо. Знайдіть у виписці усі зміни кредитних лімітів та витребовуйте відповідні заяви про це з вашого боку.

Варто зазначити, що факт укладання кредитного договору сам по собі не доводить факт наявності заборгованості за цим договором. 

Згідно з ст.51 ЗУ “Про банки й банківську діяльність” банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. 

При виконанні розрахункової операції банк зобов’язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа. Відповідно до п.1.13 Інструкції “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” передбачений перелік платіжних інструментів для здійснення розрахункових операцій, а саме:

– меморіальний ордер;

– платіжне доручення;

– платіжна вимога-доручення;

– платіжна вимога;

– розрахунковий чек;

– інкасове доручення (розпорядження).

Якщо під час аналізу виписки ви знайшли інформацію про перерахування грошових коштів на рахунки третіх осіб, то у такому разі ви можете вимагати докази того, що цей платіж було ініційовано саме вами, а не банком, оскільки, відповідно до ст.1071 ЦКУ, яка іменована “Підстави списання грошових коштів з рахунка” встановлено наступне, а саме ч.1 згаданої статті встановлює, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Якщо врахувати, що обов’язок доведення наявності обставин, викладених у позові покладається на позивача, тому, аби довести факт наявності заборгованості по тих чи інших банківських операціях боржника, кредитор разом з іншими доказами повинен був надати копії відповідних платіжних інструментів для здійснення розрахункових операцій (розпоряджень). 

В іншому разі, якщо боржник не ініціював такі списання, то їх слід класифікувати як безпідставні і боржник не може нести фінансову відповідальність за наслідки таких списань.

Аргумент №5. Статус позивача в особі нововиявленого кредитора

Наразі існує багато різних підходів та думок щодо того, хто може бути фактором у факторингових правовідносинах в силу існування в ч.3 ст.1079 ЦКУ, де зазначено фактором може бути тільки банківська установа, або інша фінансова установа, що має для цього спеціальний дозвіл. І ці аргументи потрібно підготувати та використати, особливо, якщо ви вирішили подавати зустрічний позов.

Втім, проаналізувавши декілька судових рішень різних інстанцій, можна помітити, що колеги юристи забувають чи просто не використовують аргумент, який докорінно може змінити хід справи. 

Мова йде про підтвердження факту оплати за договором відступлення права вимоги (факторингу). Часто дані товариства, які змінюються у статусі кредитора, не здійснюють між собою жодних розрахунків. 

Якщо взяти до прикладу нашу нещодавну справу, у договорі про відступлення права вимоги зазначається, що оплата за договором здійснюється протягом 1064 днів з моменту підписання договору.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, наприклад у справі №916/2286/16, що відсутність доказів оплати відступлення права вимоги є самостійною та достатньою підставою для відмови у заміні сторони і якщо така сторона, як кредитор, вимагає оплати від боржника грошових коштів як новий кредитор, то такі вимоги є передчасними і не підлягають задоволенню.

Керуючись логікою кредитора, боржник повинен сплатити йому заборгованість, право вимоги на яку він планує придбати протягом 1065 днів. Отже не зайвим буде донести до відома суду думку про те, а що буде, якщо суд задовольнить цей позов, а позивач, у свою чергу, так і не сплатить кошти за придбання права вимоги? Боржник може до безкінечності тонути у позовах від нових кредиторів за одним і тим самим зобов’язанням.

Головним аргументом у цій ситуації може стати те, що подібні позовні вимоги є, як мінімум, передчасними та суперечать логіці побудови структури правовідносин у подібних справах, а поведінка позивача виглядає як шахрайська схема, яка за допомогою прогалин у законодавстві, дозволяє безкінечно звертатись до суду з подібними позовами від різних товариств, які можуть так само безкінчено у такий спосіб відступати право вимоги один одному і по черзі звертатись до суду за стягненням грошових коштів з одного й того ж боржника за одним і тим самим предметом.

Варто наголошувати, що якщо до позову не додано належних та допустимих доказів, що підтверджують фінансові розрахунки маж кредиторами, то не має достатніх правових підстав бути позивачем у даній справі тому кредиторові, який не розрахувався за перехід права вимоги із попереднім, а його позовні вимоги є необґрунтованими та, як мінімум, передчасними. А у комплексі з аргументами щодо відсутності самого кредитного договору та акцепту боржника щодо нього, взагалі є юридично неспроможними.

Аргумент №6. Строки позовної давності

Я б це назвав аргументом останньої надії, але, тим не менш, відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до Цивільного кодексу України, виділяють два види строків позовної давності:

Загальна – три роки (стаття 257 ЦК України);

Спеціальна – один рік (стаття 258 ЦК України).

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, навіть якщо усі папери з боку банку впорядку, все одно є можливість захистити інтереси боржника, скориставшись ось таким правовим інструментом. Втім, варто бути обачним подаючи заяву про застосування строків позовної давності та зазначити, що, не дивлячись на застосування боржником свого права про заявлення щодо пропущення строків позовної давності він цим не визнає позовні вимоги кредитора.

Замість висновку

Навіть у справах де з першого погляду очевидним є програшний варіант розвитку подій, побудувавши якісну правову позицію та звертаючи увагу на деталі, які ніхто не помічає, можна отримати позитивні результати. 

Втім, побудувати правову позицію, це лише половина справи. Інша половина — це донести її (позицію) до розуміння суду. Для цього слід використовувати увесь арсенал процесуальних інструментів. Не слід ігнорувати можливість подання відзиву на позов, а також заперечення щодо відповіді на відзив. 

Не варто ігнорувати процесуальну можливість витребування доказів. Довівши у судовому порядку необгрунтованість позовних вимог щодо вас ви не лише зможете вирішити справу на вашу користь, а й відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України покласти судові витрати на кредитора, який намагався вас процесуально переслідувати.

Zgłoś naruszenie/Błąd