Коли 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення російських окупантів в Україну, на території нашої країни перебувала велика кількість іноземних громадян. Одні навчалися, інші – займалися бізнесом тощо. І коли пролунали перші вибухи, багато хто поспішив покинути Україну, що й зрозуміло – це не їхня війна. Але були й ті, хто не поїхав, хоча мав на те повне право та всі можливості. Ба більше – вони приєдналися до Сил оборони України, щоб воювати проти окупантів.
Ці захисники від народження не українці, але стали на захист нашої країни і пліч-о-пліч з нашими воїнами воюють із загарбниками з Росії.
На жаль, я не можу розповісти абсолютно про всіх іноземців у складі Сил оборони України – це може бути багатотомник. Але про деяких бойових братів розповім.
Одним із таких добровольців став Баширзаде Тайяр Алі огли з позивним “М’ясник”. Тайяр – азербайджанець, уродженець села Алпоут, що розташоване поблизу міста Барда.
Коли його в Україні застала війна, він працював водієм у Тернополі. Замість того, щоб виїхати разом із сім’єю, він добровільно вступив до Сил оборони України у березні 2022 року і з того часу залишається в армії.
Тайяр брав участь у боях за Ірпінь та Гостомель на Київщині, потім у звільненні Харківської області під час контрнаступу восени 2022 року. Також брав участь у бойових діях у Луганській та Донецькій областях.
Воїн називає Україну своєю другою батьківщиною, і це його головна мотивація, щоби продовжувати боротися з російськими окупантами. Він бачить лише один кінець війни – перемогу України.
Після цього дуже хоче повернутись до професії водія.
Інший мій співрозмовник – Абрек. Йому 30 років, раніше він працював за спеціальністю – ветеринарним лікарем.
Незважаючи на те, що Абрек – громадянин Азербайджану, він вступив до лав ЗСУ ще у 2017 році. Служив у районі Бахмута, Сєвєродонецька, Костянтинівки та Волновахи.
У ті непрості дні лютого-березня 2022 року, коли розпочалася повномасштабна війна і багато хто втратив орієнтири, не бачив майбутнього, Абрек на подяку за все те, що він мав в Україні, вважав за свій обов’язок допомогти українцям у боротьбі з окупантами.
Він добре знав, що куди приходить Росія – там смерть та руйнування. З 2022 року Абрек пройшов бої на Харківщині, у Бахмуті, захищає Часів Яр і вірить у те, що Україна переможе. А коли це станеться, то обов’язково повернеться до обраної професії ветеринарного лікаря.
Наступний мій співрозмовник говорить чудовою українською мовою, хоча сам він із Чехії.
“Мій позивний “Степан”. Я приїхав із Чехії до України на початку війни. Мені було 19 років, я приїхав добровольцем, щоб воювати і допомагати окупованій країні. Я народився в Чехії, але тепер мій дім тут. Я тут уже давно і незважаючи на дуже складну ситуацію, почуваюся як серед своїх”, – розповів він.
Як “Степан” потрапив до ЗСУ? “Більш-менш просто: я прийшов і пішов добровольцем в армію”, – відповів військовий. І додав, що вторгнення та окупація іншої країни не здається йому нормальним: “Я знав, що можу допомогти. Незважаючи на високий ризик, мені подобається моя робота”.
“Степан” пройшов Вірнопілля Харківської області, Лиманський фронт, Авдіївський фронт.
“Я не знаю, що буде далі. Я поки що нічого не планую, тому що не знаю, що станеться наступного дня. На війні краще нічого не планувати”, – каже Степан, відповідаючи на питання про майбутнє.
Про те, коли закінчиться війна і що він робитиме опісля, військовий відповів: “Складне питання, війна триває вже дуже довго. І я, чесно кажучи, думаю, що війна закінчиться через дуже довгий час. Я обов’язково відпочину, продовжу заробляти на життя як солдат. Жити звичайним цивільним життям я точно не хочу”.
“Ірландець” – це і позивний, і національність ще одного захисника України. Він спілкується ламаною українською мовою, яку почав вивчати не так давно.
Воїну 20 років, він народився в столиці Ірландії – Дубліні. Зараз служить у складі легендарної 3-ї ОШБр, попередньо подавши заявку онлайн.
“Ірландець” з перших днів вважав війну Росії проти України несправедливою та впевнений, що для перемоги треба вбити всіх ворогів.
Воїн брав участь у заключній фазі оборони Бахмута, захищав Авдіївку, зараз – на Луганщині.
“Ірландець” бачить себе в майбутньому як боєць ЗСУ, який удосконалюється як військовий та розширює свої знання. Майбутнє війни він уявляє із меншою піхотною компонентою у боях і переходом на безпілотну компоненту.
Про своє майбутнє після закінчення війни боєць каже таке: “Думаю закінчити навчання і трохи поїздити світом перед тим, як шукати роботу”.
Війна в Україні об’єднала багато національностей у допомозі нашій країні зброєю, боєприпасами, технікою, політичною та економічною підтримкою. Але є іноземці, які не просто віддалено надають солідарну допомогу Україні в боротьбі з російськими окупантами, але особисто зі зброєю в руках захищають нашу країну.
І в той час, як деякі українці платять тисячі доларів за те, щоб переплисти (або не переплисти – кому як пощастить на цьому атракціоні Харона) Тису, громадяни інших країн добровільно їдуть до нас, щоб допомогти українському народу перемогти в цій підступній та несправедливій війні.
Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA та групи “Інформаційний спротив”.
Zgłoś naruszenie/Błąd
Pozytywnie
Neutralnie 
Negatywnie
Lubię to!
Super
Ekscytujący 
Ciekawy
Smieszny
Smutny
Wściekły
Przerażony
Szokujący
Wzruszający
Rozczarowany
Zaskoczony
Prawda
Manipulacja
Fake news
Oryginalne źródło ZOBACZ
Dodaj kanał RSS
Musisz być zalogowanym aby zaproponować nowy kanal RSS