Демократія безсила? Вкрадені вибори у Грузії вказують на системну кризу народовладдя

Президентка Грузії Саломе Зурабішвілі, посилаючись на численні порушення, не визнала результатів парламентських виборів. Вона охарактеризувала голосування як “спецоперацію РФ” та закликала грузинів виходити на вулиці. Прем’єр Іраклій Кобахідзе заявив, що вибори відбулися без суттєвих порушень і звинуватив президентку у підготовці державного перевороту.

Нагадаємо, голосування відбулося у суботу, 26 жовтня 2024 року. Правляча партія “Грузинська мрія” отримала 53,92% голосів, але не досягла мети – сформувати більшість у парламенті (90 місць проти 113, котрі потрібні). Не у захваті й опозиція: чотири партії (“Коаліція за зміни”, “Єдність-Національний рух”, “Сильна Грузія”, “Гахарія – за Грузію”) перетнули 5% бар’єр, сукупно зібрали майже 40% голосів, але за екзитполами вони мали понад 50%. Тому депутати від опозиції заявили, що відмовляються від мандатів. Голова парламенту Шалва Папуашвілі оголосив, що парламент все одно збереться і буде легітимним, як і уряд.

Порушення – численні

Партія “Грузинська мрія” агітувала, використовуючи фото з України часів війни, і це засудили у нашому МЗС. Правляча партія проігнорувала протест. Натомість її почесного голову, мільярдера Бідзіну Іванішвілі ще до оголошення перших результатів першим привітав з перемогою прем’єр Угорщини Віктор Орбан. Показово, що він став й першим іноземним гостем у Грузії після виборів. Та у Тбілісі протестувальники зустріли його свистом.

Вітальну телеграму надіслав і президент Азербайджану Ільхам Алієв. До слова, там, де на території Грузії більшість населення становлять азербайджанці, підтримка “ГМ” коливалася від 71 до 80%.

Угорщина нині головує у ЄС, але, схоже, у вищих структурах влади Євросоюзу різні погляди на те, що відбулося у Грузії. Голова делегації Європарламенту заявив про використання правлячою партією антизахідної риторики і російських наративів: або обираєте нас і буде мир – або опозицію і – війну. Також, за його словами, був тиск на опозицію та ЗМІ. “Можливі порушення мають бути серйозно розглянуті,” – заявив голова Ради ЄС Шарль Мішель.

Пропозиція мала миттєвий відгук: держсекретар США Ентоні Блінкен закликав офіційний Тбілісі провести розслідування порушень, Європарламент розгляне це питання на найближчому засіданні. Натомість прем’єр Іраклій Кобахідзе визнав наявність порушень, але стверджує, що вони не викривили результатів голосування.

У Росії речник Путіна Дмитро Пєсков рішуче спростував втручання РФ у грузинські вибори і звернув увагу на спроби впливу з боку “багатьох європейських сил”.

Венесуела у Європі?

Зараз перебіг подій у Грузії дуже нагадує венесуельське і молдовське: результати виборів суттєво відрізняються від даних екзитполів, влада й опозиція оголошують себе переможцями. При цьому, незгодні з підсумками голосування апелюють до порушень, провладні сили – що вони були нечисленні та не могли суттєво вплинути на результат.

Відтак і влада, й опозиція залишаються у “підвішеному” стані, адже всенародне голосування нічого не прояснює і не кладе край внутрішнім суперечностям. Навпаки – загострює їх. У Молдові думки громадян щодо ЄС, якщо вірити результатам референдуму, поділилися навпіл, причому намітилися різні позиції громадян всередині країни та за кордоном. На цих розломах, до слова, вже грає Кремль на користь проросійського кандидата у другому турі президентських виборів, що мають бути 3 листопада.

У свою чергу, політичні та бізнесові еліти стають значно більш чутливими до зовнішніх впливів. Наприклад, Ніколас Мадуро є президентом тільки завдяки тому, що частина країн світу його вважають таким. Зокрема, Росія. Але США Мадуро президентом не визнають. Не в останню чергу через візит цього суперечливого політика проігнорував саміт БРІКС президент Бразилії Лула да Сілва. Якщо згадати березневі вибори у Росії, Сполучені Штати Америки зайняли нейтральну позицію: прямо президентом не визнали, але пояснили, що доведеться мати справу з тим керівником РФ, який є.

Так і у Грузії вирішальний голос не у народу, а у зовнішніх партнерів. “Багато залежить від колективного Заходу. Якщо відноситимуться несерйозно, нададуть можливість правлячій партії легітимізувати ці вибори“, – звернув увагу грузинський дипломат Арчіл Цинцадзе.

Аргументація страхом

Таким чином, демократичні вибори вже розглядаються як причина і джерело дестабілізації. У Грузії та у Молдові вибір на користь опозиції трактувався як “вибір війни”. Аналогічно агітували за себе партії прем’єрів Словаччини й Угорщини. Нині така ж риторика лунає на президентських перегонах у США.

Аргументом РФ та її анклавів завжди буде страх і силовий примус, звернув увагу кандидат політичних наук Олексій Буряченко, проблема у тому, що страх перемагає. Різниця у поглядах грузинів всередині країни та діаспори багато в чому зумовлена залякуванням війною, наголосив грузинський політолог Валерій Чечелашвілі.

Не найкращою виявилася й ідея грузинської опозиції, зазначив виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко. “Євроінтеграція програє грошам завжди, коли немає консолідації еліт щодо незмінності курсу держави, – вважає він. – Народу дали альтернативу: невеликі, але регулярні подачки плюс обіцянку, що не буде війни. Опозиція у відповідь пропонувала світле майбутнє, забувши, що люди люблять, щоб їх купували. В усіх невизначених ситуаціях люди, в своїй масі, вибирають гроші і стабільність…. А останні вибори крім грошей мали ще одну надвагому ідею: Іванішвілі запропонував свій декрет про мир. І підкріпив його дуже соціальним бюджетом: всі кошти від напливу росіян перенаправилися на соціалку“.

Ідеї ваші, гроші наші

Найцікавіше те, що правляча партія у Грузії нині категорично спростовує відновлення дипломатичних відносин із РФ, які були розірвано у 2008 році; а також наполягає на продовженні євроінтеграції, хоча ЄС поки “заморозив” процес. Тобто, на рівні риторики “Грузинська мрія” декларує приблизно те ж, що і опозиція, але – без війни.

Запозичуючи риторику опозиції, “ГМ” підкреслює непевність своєї перемоги. Як і у Молдові, результати голосування виборців за кордоном суттєво відрізняються від “внутрішніх”. Так, на закордонних дільницях правляча партія зібрала всього 15%, удвічі більше – опозиційна “Коаліція змін”.

Протести і наслідки

Тому важливо, чи вийдуть грузини на Майдан, вважає кандидат політичних наук Олексій Буряченко. “Цього ще потрібно досягти… Очікую масових протестів у великих містах, де розуміють, що таке євроінтеграція. Але чи вплинуть вони на “ГМ”? У Грузії великих міст не так багато. Чи підтримають їх у сільській місцевості? Думаю, ні“, – розповів експерт Gazeta.ua.

Багато що, на його думку, залежить від підтримки Євросоюзу, адже Росії потрібна Грузія для зміцнення позицій у відносинах із Китаєм. З іншого боку, чи буде така ж потужна підтримка ЄС, як за Саакашвілі, теж питання, наголосив Буряченко.

Ілюзія демократії

Авторитарний режим Грузії є одним із багатьох, котрі навчилися використовувати демократичні інститути для збереження своєї влади, звертає увагу голова “Грузинської демократичної ініціативи” Едуард Марікашвілі. “Такі режими намагаються підтримувати демократичний вигляд в очах як внутрішніх, так і міжнародних спостерігачів, чим ускладнюють спроби протистояти їм. Як показує приклад Грузії, істинну сутність такі режими розкривають тоді, коли не залишається жодної альтернативи“, – пише він.

Як їм протистояти? На даний момент, стверджують експерти, єдиного алгоритму не розроблено. Але для “ГМ” і РФ це вже піррова перемога, оскільки у Конгресі може бути розглянуто питання про санкції, розповів політолог, професор Чорноморського міжнародного університету Ніка Чітадзе. Росія, на його думку, здатна “завести таємно на територію Грузії кадирівців у формі грузинського спецназу, щоб вони здійснювали каральні дії проти демонстрантів“.

Енергетична складова

На подальший розвиток подій може вплинути й енергетичний чинник, вважає Олексій Буряченко. За його словами, одна з гілок “Шовкового шляху” (проєкт Китаю) проходитиме по Грузії, сотні мільярдів інвестицій можуть впертися у позицію цієї країни. З іншого боку, Китай би домовився з Європою, якби не РФ, тому Росія у даному “трикутнику” обмежує можливості Китаю, наголосив експерт.

За деякими даними, багато стратегічних галузей Грузії (електрика, вода, газопостачання) перебувають під контролем російських держпідприємств.

Можливо, у тому числі, й тому Росія навряд чи вводитиме свої війська до Грузії, хоча нинішні вибори, на думку експертки Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталі Беліцер, є доленосними. Як вона розповіла Gazeta.ua, вперше за 12 років опозиція змогла подолати роз’єднаність, що дає надію на активізацію громадського суспільства. Саме коаліція громадських незалежних спостерігачів зафіксувала численні порушення на дільницях, попри перешкоджання адмінструктур. “Для України результати цих виборів мають надважливе значення, – вважає Наталя Беліцер. – Згадаймо вплив “Революції троянд” на українську “Помаранчеву революцію”.

Можливо, це і є імпульс, котрий у поєднанні з уроками масових акцій у Молдові може дати і Білорусі алгоритм якщо не порятунку демократії, то хоча б протидії спробам применшити роль народу як джерела влади.

Reakcja

0%0Pozytywnie0%0Neutralnie 0%0Negatywnie

Twoje emocje

0%0Lubię to!

0%0Super0%0Ekscytujący 0%0Ciekawy0%0Smieszny0%0Smutny0%0Wściekły0%0Przerażony0%0Szokujący0%0Wzruszający0%0Rozczarowany0%0Zaskoczony

Co sądzisz?

0%0Prawda0%0Manipulacja0%0Fake news

0

0Ulub

Oryginalne źródło ZOBACZ