Протягом останніх тижнів багато говорилося про майбутній наступ армії країни-терориста Росії. Сьогодні є ознаки того, що він фактично розпочався. Ворог насилу зібрав нові тисячі мобілізованих, “по засіках” відшукав стару техніку і почав просування на п’яти напрямках. Проте навіть у Кремлі розуміють, що “попереду дуже серйозні випробування”, що велика війна проти України є безперспективною і що її необхідно закінчувати.
За підсумками цієї війни Кремль хотів би залишити за собою контроль над Кримом та Донбасом. Щодо нових захоплених територій, то ворог може використати їх, щоб торгуватися з Україною – здавати їх в обмін на переговори. Про це в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL розповів ексзаступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Ігор Романенко.
– Секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що сьогодні Росія благає про переговори з Україною. Вона зібрала пул переговорників та активно шукає посередників. Зверніть увагу: з одного боку, Кремль готує новий наступ в Україні, з іншого, намагатиметься закінчити війну на поточних позиціях. Як можна пояснити такий парадокс?
– На мою думку, парадоксу тут немає. Це ознака дволикості Путіна та всієї його кліки. Вони відчувають, що попереду дуже серйозні випробування, і їхні результати, найімовірніше, будуть не на їхню користь, попри всю підготовку.
З останніх сил у Росії мобілізують людей, збирають по засіках останню техніку. Це призводить до того, що хоч і повільно, але все ж таки вони почали просуватися на п’яти напрямках на сході зі спробою виконати путінське завдання.
Не виключено, що й сьогодні, як перед повномасштабним вторгненням, військові повідомляють Путіну, що велика війна є малоперспективною, якщо не сказати більше – програшною. Тому треба шукати інші шляхи, зокрема дипломатичні, що вони і роблять.
Кремль збирає по всьому світу своїх поплічників для того, щоб спробувати зупинити війну, але на його умовах. А вони зводяться до того, щоб легітимізувати всі захоплення – і 2014, і 2022 року. Звичайно, для України це неприйнятно, на це ми ніколи не погодимось, хоч би як нам було важко.
Але Росія продовжує накопичувати резерви. Вони змогли зібрати близько 150-200 тис. мобілізованих, які проходять підготовку. Звичайно, “часткова мобілізація” в РФ – чистий обман. Наказу Путіна про припинення мобілізації немає, та й не в наказах справа. Для них це абсолютно формальний елемент. Набиратимуть стільки, скільки потрібно. Питання лише в тому, як їх готувати, чим озброювати та забезпечувати. А з цим що далі, то більше проблем.
Що стосується позиції Заходу, то, на жаль, частина західних політиків, які підгодовують путінські нафто- та газодолари, вже порушують питання про закінчення війни. Мовляв, подумаєш, втрата 20% території, зате буде мир тощо.
Так, боротьба на глобальному рівні продовжується і на фронті, і у сфері політичній, економічній та ідеологічній.
– Ви припускаєте, що Путін хотів би залишити за собою території, які були окуповані до 23 лютого 2022 року. Влаштував би його такий варіант – переведення конфлікту в затяжний, як це було упродовж попередніх восьми років? Зокрема, для того, щоб виграти вибори 2024 року, хоча ми розуміємо, що таке “вибори” в Росії.
– Так, це вибори без вибору. Це один із варіантів. Насамперед Росія хотіла б залишити за собою Крим, а також Донбас, адже заради “народу Донбасу” вони воюють. Але також і нові позиції, наприклад, у Херсонській та Запорізькій областях.
Вони розглядають різні варіанти. Зокрема, й етапи того, що і коли можна було б здавати, щоб переходити до переговорів. Це для них виграш часу.
Час необхідний Кремлю для того, щоб приготуватись до нового наступу. Як ми пам’ятаємо, востаннє пауза становила вісім років – вони збирали сили, планували цю війну і врешті-решт розв’язали її.
– В інтерв’ю Тарасу Березовцю генерал США Бен Годжес заявив, що росіянам не вдалося зібрати достатнє військо, щоб провести великий наступ, а також підготувати його. Армія окупанта також вирішила логістичні проблеми. За його прогнозами, ворог і надалі закидатиме українські позиції гарматним м’ясом. Чи погоджуєтесь ви з такими оцінками? Яким є ваш прогноз щодо цього наступу?
– Якщо говорити у контексті перспективи, то реалізація цих процесів уже розпочалася. Ми бачимо, що ворог поповнив резерви, зібрані під час першої хвилі мобілізації. Але ситуація вже не та, як було на початку війни. Є проблеми з технікою та боєприпасами. Тому розраховують вирішувати завдання з допомогою піхоти. Як вона навчена – це вже інше питання.
Використовують кадрові частини, а потім у них заводять “вагнерівців” та мобілізованих. Хто виживе – воюватиме далі, але значна частина з них гине або отримує поранення.
Відповідь на це запитання складається з двох частин. Перша – ситуація на сьогодні. Вона посилилася. Противник повільно, але намагається просуватися на п’яти напрямках, він ставить перед собою завдання повністю захопити Донецьку та Луганську області в їхніх адміністративних кордонах. За умови успіхів хоча б тактичного рівня заводити стратегічний резерв – 150-200 тис., яких продовжують готувати. Хоча вже зараз із цього резерву з навчального полігону в Білорусі до району бойових дій заводиться друга мотострілецька дивізія.
Друга – принципове питання. Важливо, щоб до того, як в Україну зайде це численне навчене угруповання ворога, наша країна отримала необхідну військову допомогу. Фахівці НАТО розуміють, що для перемоги у цій війні необхідно використати всю конвенційну зброю, щоб зрівняти військові потенціали Сил оборони України та угруповання російських військ. Така перспектива є.
Але я згоден з Годжесом у тому, що прогноз для російської сторони здебільшого песимістичний. Звідси їхній поспіх, звідси прагнення продемонструвати успіхи до річниці вторгнення, 24 лютого. Для Путіна важливим є виконання якихось суттєвих завдань, щоб зберегти обличчя перед своїм “глибинним народом”.
– Ви згадали про західну допомогу. У цьому контексті знакову заяву зробив президент США Джо Байден. У зверненні до Конгресу він сказав, що “ми стали поруч з українським народом”, що “ми будемо з вами стільки, скільки буде потрібно”. Чи це суто політична заява чи свідчення того, що Сполучені Штати готові забезпечити перемогу України на полі бою?
– Насамперед ця заява є політичною. Але ми знаємо, яку допомогу коаліція з понад 50 країн, передусім НАТО, надає Україні. Хоча з урахуванням швидкості надання та номенклатури озброєнь та техніки ми бачимо, що поки що союзники вирішують завдання того, щоб Україна не програла.
Тільки поступово і дуже повільно вони переходять у стан – і це частково вже декларується політично, щоб Україна разом зі своїми союзниками виграла у цій війні. А це означає, як сказав міністр оборони США Ллойд Остін на першому “Рамштайні”, що російська армія має бути приведена у стан, коли вона була б не готова найближчим часом вести такі війни, як вона веде зараз в Україні.
Для вирішення такого стратегічного завдання необхідне відповідне логістичне забезпечення на рівні перемоги України у цій війні. Поки що його немає. Бракує найважливіших компонентів, таких як авіаційні. Це не тільки пілотована, а й безпілотна авіація, і ударна, і дрони-камікадзе. І, звичайно, ракетна та артилерійська складова, в якій противник має значну перевагу. Ми відчуваємо це регулярно, коли країна-агресор завдає ракетних ударів по території України.
Zgłoś naruszenie/Błąd
Pozytywnie
Neutralnie 
Negatywnie
Lubię to!
Super
Ekscytujący 
Ciekawy
Smieszny
Smutny
Wściekły
Przerażony
Szokujący
Wzruszający
Rozczarowany
Zaskoczony
Prawda
Manipulacja
Fake news
Oryginalne źródło ZOBACZ
Dodaj kanał RSS
Musisz być zalogowanym aby zaproponować nowy kanal RSS