Військові Хорунжої служби 3-ї ОШБр врятували з лінії фронту 900-літню кам’яну скульптуру

Військові третьої штурмової бригади врятували з лінії фронту 900-літню кам’яну скульптуру. Половецьку бабу передали до Дніпровського національного історичного музею, куди найчастіше доставляють такі фігури зі східніших регіонів України. Порятунком артефакту займалася Хорунжа служба 3-ї ОШБр, на рахунку якої вже багато вивезених під обстрілами експонатів з українських музеїв. Окрім культурної місії, хорунжі займаються ідеологічним просвітництвом бійців бригади. Вони розповіли ZAXID.NET про місію своєї служби.

Упівські традиції замість радянських пережитків

Хорунжа служба, створена за традицією упівців, поки що існує лише у Третій штурмовій бригаді та бригаді «Азов», вона замінила ще радянську службу морально-психологічного забезпечення. До неї входять історики, які проводять лекції, виховні заходи, займаються психологічною підтримкою та культурною програмою для відпочинку військових. Групу очолює кандидат історичних наук Олександр Алфьоров.

«Ми мотивуємо, надаємо інформаційне та психологічне забезпечення, проводимо культурно-виховну роботу та створюємо інформаційно-психологічну протидію окупанту. Я пишаюсь тим, що ця робота вдається і я знаю, що вона робиться найкраще в ЗСУ. Робота на виснаження, але вона має надзвичайне значення», – запевняє керівник служби.

Одним із хорунжих є Олександр Мірошниченко з Глухова, який приєднався до служби восени 2023 року. У мирному житті Олександр працював науковим співробітником заповідника «Глухів». Він розповів ZAXID.NET, що для ефективної боротьби бійцям потрібна правильна мотивація.

Олександр Мірошниченко проводить екскурсію побратимам (фото Хорунжої служби)

«Ми щоденно комунікуємо з бійцями, наповнюємо їхню боротьбу змістом, допомагаємо знайти додаткові стовпи опертя для довгої виснажливої війни. Намагаємося формувати культуру лицарства, – розповідає ZAXID.NET Олександр Мірошниченко. – Треба формувати дух нації, наповнювати їх ідейно, щоб вони відчували, що є наступниками борців за Україну, залишалися у строю і були ефективними солдатами. Хорунжа служба працює над глибинним розвитком ідеї побратимства».

Серед інших військових Хорунжої служби – актори, менеджери, дизайнери, фотографи та історичні реконструктори. Ігор Климович зі Львівщини займався давньоруською реконструкцією у Клубі живої історії «Застава», об’єднання Ruotsi. Він став першим учасником з України міжнародної асоціації експериментальної археології EXARC. У війську він розповідає побратимам про історичну зброю, як розвивалась мілітарна культура протягом багатьох століть та про запеклі битви предків.

Ігор Климович (праворуч) розповідає про історичну зброю предків (фото Хорунжої служби)

Крім психологічної підтримки, військові Хорунжої служби орагнізовують екскурсії, залучають культурних діячів для підтримки бійців. Представник групи Євген Авдєєнко є професійним актором, він зараз гастролює з моновиставою про Третю штурмову бригаду.

До Хорунжої служби належить і аспірантка Інституту української археографії та джерелознавства НАН України Марина Мірзаєва. Окрім лекцій та роботи з особовим складом, вона є авторкою міжнародної фотовиставки «В сталевих грозах». На ній зібрали архівні фото військових періоду визвольних змагань ХХ століття – армії УНР, УСС, УГА, УПА, дивізії «Галичина», справу яких продовжують сучасні штурмовики.

«Я не памʼятаю, щоб у розмові ветерани УПА шкодували про свій вибір. Знаючи навіть тепер, що їхня боротьба не увінчається швидкою перемогою, вони би знову і знову обирали свій складний шлях. Ці люди готувалися до довгого протистояння, навіть якщо форми переходили від збройної до внутрішньої (особистісної), бо головне – не зламатися перед системою. Наскільки ідея була сильніша за обставини, реалії, сили противника, терор, насилля, страх. Наскільки ідея була наповнена і правильна у голові повстанців, що навіть у повоєнний час, після тюрем і таборів, вони продовжували у неї вірити», – писала про натхненників Марина.

Хорунжа Марина Мірзаєва (Мамайка) читає історичну лекцію бійцям (фото Хорунжої служби)

«Захищати власне минуле – це і бути переможцем!»

Втім, Хорунжа служба 3-ї ОШБр займається не лише роботою з особовим складом бригади, але й рятує історичні артефакти. Олександр Алфьоров розповідає, що вже понад півтора десятка українських музеїв – від національного до районного – отримали експонати, які врятувала група.

14 серпня до Дніпровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького передали камʼяну половецьку скульптуру. Її Хорунжа служба 3-ї ОШБр евакуювала з села Миролюбівка на Донеччині, що за 2 км від лінії фронту. Скульптурі майже 1000 років, і, щоб вона не опинилась під загрозою знищення або викрадення окупантами, її вивозили під звуки артилерії.

Врятована 900-літня половецька скульптура (фото Олександра Алфьорова)

Кам’яна скульптура датується XII ст. (період Русі) і належить до половецьких антропоморфних стел. Вона стояла в центрі села біля сільради. За припущеннями істориків, це фігура жінки, на обрисах якої проглядаються прикраса та зачіска, жіночі форми. Хоча дев’ять сторіч на степових вітрах і дощах сильно пошкодили її. Військові дізналися про фігуру завдяки краєзнавчому проєкту «Хащі», довго її відстежували.

«Ми почали моніторити пам’ятки кам’яної пластики в регіоні, дізналися про половецьку бабу в Миролюбівці. Розуміємо, що культурні цінності мають наповнювати місця походження, а не бути окрасою мегаполісів. Однак зараз Покровський напрямок досить динамічний, тому вирішили забрати скульптуру, узгодивши з військовою адміністрацією та сільрадою», – пригадує Олександр Мірошниченко.

Евакуйовували давню скульптуру кілька військових підрозділів та музейники (фото Миколи Лукашука)

Місцеві військові допомогли хорунжим витягнути вкопану у землю скульптуру та під артилерійську канонаду завантажити її в машину. Фігуру доставили до Дніпровського історичного музею імені Дмитра Яворницького, де вже зберігається близько десятка таких степових стел зі східніших областей. Звісно, передача відбувається на тимчасове зберігання до повної деокупації небезпечних регіонів.

«Ми не можемо заплющувати очі на те, що руйнується поруч. Ми обстежуємо покинуті школи, будинки культури в прифронтовій зоні. Там лишилися музейні кімнати, збірки етнографії, і ми все це вивозимо, евакуюємо, передаємо до найближчих офіційних музеїв з обов’язковою умовою, що ці предмети після деокупації регіону повернуться на свої місця», – запевняє Олександр Мірошниченко.

Хорунжі Олександр Алфьоров, Олександр Мірошниченко, Марина Мірзаєва та Ігор Климович (фото Миколи Лукашука)

«Ця війна – це не просто війна “1/6 суши планєти” за українські діаманти чи нафту. Ця війна Московії за знищення нашої ідентичності, за стирання нашої історії та випалення нашого коріння. Московська імперія не може існувати та створювати свої історичні міфи, коли поруч є свідок їхньої брехні та грабунків. Коли поруч ті, у кого вона століттями крала історію Русі, героїку предківської слави! Захищати власне минуле – це і бути переможцем!», – наголосив керівник Хорунжої служби 3-ї ОШБр Олександр Алфьоров.

Нещодавно Хорунжа служба 3-ї ОШБр евакуювала 110 етнографічних експонатів з музею прифронтового села, а також ще одну кам’яну скульптуру з місцевості, яка вже окупована.

Zgłoś naruszenie/Błąd