Вчені розкрили таємницю вівтаря Стоунхенджу: про що розповіла “ДНК” каменя

Шокувальне відкриття свідчить про те, що давні британці були набагато згуртованішим суспільством, ніж вважалося раніше.

Будь-який відвідувач Стоунхенджу на півдні Англії, безсумнівно замислюється, як стародавнім британцям вдалося вирізати, транспортувати та бездоганно встановити велетенські камені вагою до 30 тонн. Тепер з’ясувалося, що один з цих каменів – 6-тонна брила, яка ймовірна була вівтарем – був взятий на півночі Шотландії, майже за 700 кілометрів від Стоунхенджу.

Про це пише The Wall Street Journal.

Відкриття групи геологів та дослідників з Великобританії та Австралії розкрило одну з найбільших таємниць знаменитої історичної пам’ятки. Відтепер науковці вважають, що стародавні спільноти з різних частин Британії мали набагато тісніші зв’язки, ніж вважалося раніше, оскільки дослідження встановили, що різні частини Стоунхенджу походять з Англії, Уельсу, а тепер і з Шотландії.

“Ми були в шоці, коли дізнались, що вівтарний камінь з північного сходу Шотландії”, – розповів професор університету Аберістуїта в Уельсі Нік Пірс, який був у складі групи дослідників.

Вважається, що велетенські камені біля Солсбері на півдні Англії, які відомі в усьому світі як Стоунхендж, привозили й встановлювали поетапно. Перший з них, ймовірно, знайшов своє місце близько 5000 років тому. Науковці вважають, що протягом тисячоліть Стоунхендж був місцем поклоніння та ритуалів. Але хто його побудував і кому там поклонявся, досі залишається таємницею.

Геологи встановили, що найбільші камені однієї з найдивніших споруд у світі, які важать від 20 до 30 тонн, були видобуті поблизу, на відстані близько 30 кілометрів від Стоунхенджу. Але низка менших брил у внутрішньому колі споруди, які називають “блакитним камінням”, виявилася “іноземною” і не мала аналогів гірських порід у цьому районі.

Сто років тому валлійський геолог визначив, що ці камені були привезені у Стоунхендж з Преселі-Хіллз в Уельсі, що розташований за 225 кілометрів. Але в останні роки у вчених з’явилися сумніви щодо походження вівтарного каменю, який частково заглиблений у землю біля підніжжя двох найвищих мегалітів Стоунхенджу.

Цей камінь явно мав особливе значення для тих, хто встановлював його. Він розташований таким чином, щоб сонячні промені освітлювали його на світанку в середині літа та наприкінці дня в середині зими.

Донедавна передбачалося, що вівтарний камінь також прибув з Уельсу. Але геологи з’ясували, що він має структуру, відмінну від каміння, яке можна знайти у Преселійських пагорбах та й взагалі по всьому Уельсу.

Геологи відправили зразок породи аспіранту Ентоні Кларку з австралійського Університету Кертіна, який мав доступ до обладнання для аналізу гірських порід.

Вівтарний камінь виявився осадовою породою, що складається з дрібних, спресованих зерен, кожне з яких має унікальний вік і хімічні характеристики.

“Ці зерна для каменя – як унікальний відбиток пальця або ДНК, які можна виміряти за допомогою лазерної абляції мас-спектрометрії”, – пояснив Кларк.

Порівняльний аналіз зразка виявив, що камінь походить Оркадської улоговини на півночі Шотландії. Але науковці поки що не можуть пояснити, як камінь потрапив у Стоунхендж. 

Єдиний висновок, який зараз можна зробити, що тисячі років тому, коли давні люди будували Стоунхендж, між різними частинами Британії існували міцні соціальні зв’язки. А те, що камінь принесли за 700 кілометрів від місця, де він був знайдений, свідчить, що у тих людей була дуже вагома причина це зробити.

Нагадаємо, вчені з’ясували, хто і як приніс гігантські валуни для побудови Стоунхенджу. Дослідники вважають, що зовсім не люди переміщали гігантські валуни, щоб побудувати цю дивну споруду.

Читайте також:

Zgłoś naruszenie/Błąd