Ворог намагається прорвати оборону на Покровському напрямку. Огляд з фронту

Очевидно, командування угрупування військ (УВ) противника «Північ», протягом останніх днів змістили свої зусилля з основної дирекції свого наступу безпосередньо на Покровськ (смуга дії 2-ї загальновійськової арміїЗВА) трохи південніше – у смугу дії 90-ї танкової дивізії (тд), у бік міста Селидове та села Карлівка, очевидно, таки зрозумівши усі перспективи, які перед ним відкриваються у разі розвитку наступу не стільки «строго» на захід, скільки на південь та південний захід, зокрема:

• Передові підрозділи 90-ї танкової дивізії (тд), при підтримці лівофлангових підрозділів 27-ї мотострілецької дивізії (мсд) 2-ї ЗВА, таки прорвалися до дороги Селидове – Карлівка (Е-50) з півночі. При цьому, зуміли зав’язати бої за села Михайлівка (не більше 2-х км до Селидового) та взяти під свій контроль села Мемрик.
• Противник головними силами 27-ї мсд та очевидно за підтримки 114-ї омсбр продовжив активні наступальні дії «вздовж залізниці», тобто у районі Новогродівки (у напрямку на Сухий Яр), а також у районі Маринівки й мав просування у північно-західній частині села.

Це дуже, й дуже погано.

Відтепер, успішна, до цього моменту, оборона ЗСУ у районі Карлівки та Галицинівки, яка, по-суті, стримувала противника не тільки у «глибшому» просуванні у бік власне Покровська, а й у сенсі розширення на південь смуги його наступу на Покровському напрямку, стає дуже проблематичною.

Й хоча, це повністю не усуває для противника флангову «проблему», щодо організації та початку «битви за Покровськ» (адже місто Селидове продовжують контролювати ЗСУ), однак суттєво ускладнює для ЗСУ стан справ, як у районі Новогродівки та «Ярів» (це район Крутого та Сухого Ярів), тобто безпосередньо на Покровському напрямку, так й південніше у всьому районі між Красногорівкою та Українськом.

Це очевидні речі, які більш-менш грамотний «оператор» не може не бачити – наші підрозділи, які обороняються у районах сіл Невельське, Карлівки, північніше Красногорівки, відтепер явно знаходяться у досить незручному становищі, по суті, вони «вагітні» на охоплення та оточення на суміжних флангах двох УВ противника – «Центр» та «Південь».

Очевидний, наступний «хід» противника – прорив по дирекції Мемрик – Гірник (вихід на рубіж Українськ – Гірник), з одночасним його просуванням у напрямку Красногорівка – Гірник й виходом на рубіж Курахівка – Гірник, реалізує цю «вагітність» дуже неприємними для нас пологами.

Щодо загальних темпів просування противника безпосередньо на Покровському напрямку, то вони протягом крайніх 3-4-х днів – трохи «пригальмували», однак, у загальному сенсі, це ще нічого не означає.

Ймовірно це пов’язано із тим, що передові підрозділи 27-ї мсд противника та його 15-ї, 30-ї та 114-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) вимушено «втягнулися» у жорсткі бої за Новогродівку та на «природньому» бар’єрному рубежу по річках Журавка та Казенний Торець й поки – не досить вдало для себе.

Що звертає на себе увагу людини, яка має можливість отримувати інформацію лише з відкритих джерел?

Зразу декілька особливостей дій військ противника на Покровському напрямку (смуга 2-ї ЗВА та 90-ї тд противника):

• Очевидне «пригальмовування» противника на відтинку між Красний Яр та Воздвиженка. На цьому напрямку, противник мав суттєве просування, протягом крайніх 4-5-и діб, виключно у районі Новогродівки та південніше Красного Яру (ну як суттєве, в одному випадку – на 250 метрів, в іншому на 1.6 км).
• Явний переніс головних зусиль противника у південну частину смуги наступу його УВ «Центр». В «епіцентрі» їх, протягом найближчого часу, очевидно, опиняться – район міста Селидове та Українськ – Галицинівка – Курахівка – Гірник. Про причини цього переносу я писав вище й у минулому (чи позаминулому) огляді.
• Якщо противнику вдасться задумане, то скоріш за все, з Карлівки, з району північніше Красногорівки та з під Невельского ЗСУ доведеться відступити.
• Стає все більш очевидним факт – без «вирішення проблеми» міста Селидове противник навряд чи приступить (однак краще сказати, зможе приступити) до якихось більш-менш масштабних результативних наступальних дій безпосередньо у бік Покровська.

Звісно, атакувати та штурмувати на цьому напрямку він не перестане, намагаючись прорватися за позицію по річках Журавка та Казенний Торець, однак, якщо район Селидове залишиться під контролем ЗСУ, то тоді – над будь-якими силами та засобами противника, які намагатимуться прорватися у бік Покровська, буде «тяжіти» можливість контратакуючих дій ЗСУ їм у фланг, причому, у достатньо «значущому» тактичному масштабі.

Ну й головне.

Очевидно, з нещодавніх пір, командуванню, як всього УВ «Центр», так і його 2-ї ЗВА зокрема, стало «чомусь» не вистачати боєздатних сил й засобів, щоб «інтенсивно атакувати» зразу й скрізь, по всій смузі свого наступу. Доводиться інтенсивно чередувати (міняти) ділянки та напрямки докладання своїх основних зусиль, активно перегруповувати сили та засоби, та й загальні темпи «трохи підупали».

Щоб картинка була ще більш «випуклою» у масштабі всього УВ «Центр», наступним разом розглянемо ситуацію на «допоміжному» Торецькому напрямку, де оперують війська (сили) іншої армії УВ «Центр» – 41-ї ЗВА.

Й потім, якраз й спробуємо зробити висновки, щодо проміжних етапів літньо-осінньої кампанії противника на 2024-й рік, щодо його «головного» операційного напрямку, додавши туди «суб’єктивних оцінок» з інших операційних напрямків.

Zgłoś naruszenie/Błąd