Розкажіть, як і де отримали поранення?
Це сталося поблизу Роботиного влітку 2023 року. Ми заходили на позицію. Довго тренували штурм, бо позиція велика. Зайшли туди трьома групами. Росіяни замінували один із окопів. Я сів у той окоп перезарядитися, а коли піднявся на ноги, то наступив на міну-пелюстку. Та ще й вийшло так, що отримав поранення майже напередодні дня народження доньки.
Після фізичної реабілітації ви проходили психологічне відновлення? Важко було психологічно усвідомити відсутність кінцівки?
Я сам себе витягував психологічно. З боку держави допомоги у вигляді послуг психологів не було. Інколи думав про самогубство, але завдяки доньці залишився живим.
У лікарнях, щоб марно не лежати, постійно намагався бути жвавим. І сусідів по палаті спонукав до руху також. Казав їм: хлопці, ану швидко встали, на концерт пішли! Допомогли й таблетки, транквілізатори різні.
Друзі допомагали, які з’явилися, коли я був у Луцьку в лікарні. Постійно з ними були в якомусь соціальному середовищі. Власне, в Луцьку пішов першого разу на концерт до Іри Білик. Вона тоді не знала, що я воюю.
Потім, після луцьких лікарень, яких я змінив чотири, потрапив до Львова. До мене було нормальне ставлення. Але знаю зі слів своїх побратимів, що так буває незавжди.
Складно було призвичаюватися до життя з протезом?
Протезування моє відбувалося у клініці Superhumans Center у Львові. Там усі лікарі та реабілітологи – дуже хороші професіонали. Мені казали, що я унікум. Швидко почав ходити із протезом, робити вправи.
Для мене це було складно, звичайно. Але у перший же день, одягнувши протез, відразу попростував з ним, як зі справжньою ногою.
Zgłoś naruszenie/Błąd
Pozytywnie
Neutralnie 
Negatywnie
Lubię to!
Super
Ekscytujący 
Ciekawy
Smieszny
Smutny
Wściekły
Przerażony
Szokujący
Wzruszający
Rozczarowany
Zaskoczony
Prawda
Manipulacja
Fake news
Oryginalne źródło ZOBACZ
Dodaj kanał RSS
Musisz być zalogowanym aby zaproponować nowy kanal RSS