У Москві заколотники спробували захопити владу

Фото: ТАСС

У ніч на 19 серпня 1991 року в Москві група радянських політиків заснувала державний комітет із надзвичайного стану – ДКНС.

ГКЧП очолив віцепрезидент СРСР Геннадій Янаєв. До нього також увійшли перший заступник голови ради оборони СРСР Олег Бакланов, голова КДБ Володимир Крючков, прем’єр-міністр Валентин Павлов, міністр внутрішніх справ Борис Пуго, глава селянської спілки СРСР Василь Стародубцев, президент асоціації державних підприємств та об’єднань промисловості, транспорту та зв’язку Олександр Тізяков і міністр оборони Дмитро Язов.

 

Ці політики підтримували консервативний курс управління СРСР і виступали проти президента СРСР Михайла Горбачова. На той момент декларації про державний суверенітет ухвалили Литва, Латвія, Естонія, Грузія, Вірменія, Молдова й Україна. ДКНС хотів зберегти СРСР у старому форматі.

Напередодні Горбачова заблокували на дачі “Зоря” в кримському селищі Форос. Спецслужбовці вимкнули йому зв’язок.

Заколотники заявили, що Горбачов не може керувати державою через стан здоров’я. О 06:00 за допомогою телебачення та радіо поширили заяву про створення ДКНС. Заявили, що обов’язки президента переходять Янаєву. У заяві критикували перебудову й закликали зміцнювати радянську владу.

Противники збереження СРСР розпочали виступи проти ДКНС. На вулиці Москви вивели танки й БМП. Їх заблокували протестувальники. Не всі військові підтримали путч і не були готові до активних дій. Президент РСФСР Борис Єльцин закликав робітників до страйку.

 

Під час путчу телебачення транслювало балет “Лебедине озеро”. Він став одним із символів тих подій.

В Україні рух спротиву ДКНС очолив Народний Рух України. Його підтримали інші демократичні організації.

“Вранці мене розбудили стуком у двері й повідомленням про те, що стався путч. Не пригадую, хто це зробив, мабуть, хтось із журналістів, – згадував В’ячеслав Чорновіл, який на той момент був у Запоріжжі. – Я спокійно відповів, що, мабуть, путч несерйозний, раз тут я зараз досипаю, а не перебуваю в тюремній камері. Перед тим, як вилітати до Києва, ми снідали, а на радіо передавали звернення ДКНС. То ми навіть сміялися. Бо було відчуття несерйозності цього путчу. В аеропорту були цікаві ситуації. За нами стежили. Йшли аж до поля, а схопити не могли. Мабуть, указівки не було. До того ж мене захищало посвідчення депутата Верховної Ради. Я зв’язався зі Львовом, бо був тоді й головою Львівської обласної ради. Дав наказ негайно готувати гостру заяву. Після прибуття до Києва відразу погодив текст заяви й попросив її оприлюднити. Це була перша заява органів влади. У ній ми дали оцінку цьому путчу як імперському прокомуністичному заколоту”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Змова й розвал країни” – Горбачов зробив заяву до 30-річчя серпневого путчу

20 серпня опівдні біля будинку рад Російської Федерації в Москві почався мітинг. Наступного дня в Москві, у тунелі на перетині вулиці Чайковського й Новий Арбат, юрба блокувала вісім БМП Таманської дивізії. Загинули три особи. Підкорятися указам ДКНС відмовилася більшість органів місцевої влади. Військо остаточно перейшло на бік протестувальників. 21 серпня 1991-го прокурор РРФСР Валентин Степанков оголосив постанову щодо арешту членів ДКНС.

Reakcja

0%0Pozytywnie0%0Neutralnie 0%0Negatywnie

Twoje emocje

0%0Lubię to!

0%0Super0%0Ekscytujący 0%0Ciekawy0%0Smieszny0%0Smutny0%0Wściekły0%0Przerażony0%0Szokujący0%0Wzruszający0%0Rozczarowany0%0Zaskoczony

Co sądzisz?

0%0Prawda0%0Manipulacja0%0Fake news

0

0Ulub

Oryginalne źródło ZOBACZ