Ворог під “прицілом” дронів: як жінок учать відстежувати та допомагати нищити окупантів

Під час повномасштабної війні Росії проти України сили оборони активно застосовують дрони в боротьбі з ворогом.

За допомогою БПЛА сьогодні можливо здійснювати розвідку, бойові удари по ворожій техніці й позиціях росіян, коригувати роботу артилерії тощо. За останній рік пожвавилося виробництво українських безпілотників, темпи зростатимуть і надалі.

У 2022 році в Україні розпочала роботу перша школа пілотес дронів “Пілотеси України”. Команда інструкторів готує цивільних і військових жінок. На тренуваннях опановують базові навички керування й принципи роботи з БПЛА.

Кореспондентка Gazeta.ua побувала на першому занятті одного з курсу майбутніх пілотес і дізналася, хто вчиться у школі і як проходить навчання.

ПЕРШЕ ЗАНЯТТЯ

На широкій польовій галявині “гуляє” ранковий вітер. Шумить у вухах і розкидає пасма заплетеного волосся жінки. Стоїть біля насаджень молодих кленів, у руках тримає пульт керування з важелями й уважно вдивляється в небо. Повітря повільно розрізає дзижчання мотору невеликого квадрокоптера.

– Завтра буде крепатура в біцепсах, – каже 37-річна Тетяна Гандзюк і від хвилювання міцно стискає пульт у руках. – Не можу розслабитися, боюся, щоб не впав.

На навчання жінка приїхала зі Львова, займається пошиттям одягу на замовлення. Долучилася до ініціативи “Швейна рота”, яка безкоштовно виготовляє одяг для українських військових. Усе життя мріяла опанувати навички керування літальним апаратом – і ось випала така нагода, зізнається Таня.

– Це класно! Треба просто брати й пробувати. З початком повномасштабного вторгнення намагаюся бути залученою там, де це може бути, – розповідає Гандзюк і ховає каштанові локони під кепку. – Поки немає готовності піти на фронт, але на якомусь етапі, можливо, прийму це рішення. У мене нещодавно загинув друг, працював в авіарозвідці. Тому це таке внутрішнє заспокоєння для мене.

Фото: Тарас ПОДОЛЯН

Сьогодні у жінки перше заняття, тому поки не важко літати. Головне відчути дрон у руках – так сказав пілотесам інструктор.

– Будь-яка машина любить бережне ставлення до себе, так само зі зброєю. Хочу добре оволодіти навичками, але поки мені подобається сам процес. Поки є страх, що можу не справитись із завданням і підвести своїх. Фізично ще не відчуваю, що тіло готове до таких навантажень. Це війна дронів, бо вони допомагають наблизитися до цілі без необхідності перебування людини біля неї.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Звук, спалах, вибух – і я лежу” – як живуть у місті, яке мріє захопити РФ

Після 24 лютого 2022 року Тетяна зрозуміла, що від початку російсько-української війни втратила багато часу й не навчилася важливим під час бойових дій речам. За останні півтора року пройшла курси з тактичної медицини, домедичної допомоги.

– На перших заняттях була паніка, трусилися руки, вилітало серце. Тоді зрозуміла, що потрібно просто довести це до автоматизму, щоб спокійно реагувати. Ось тепер вчуся керувати дронами, бо ніколи не знаєш, що знадобиться на війні. Мене сестра запитала: “Нащо це тобі?” Ми хочемо допомогти своїй країні, захищати наші кордони. У мене є відчуття, що недостатньо допомагаю.

Рідним про свої думки піти на фронт не розповідала, бо знає, що будуть відмовляти. Однак впевнена, що навички керування дронами згодяться й у цивільному житті.

– В аграрній сфері часто їх застосовують. Наприклад, для розпилення добрив на полях. Бачила якось, що один хлопець вигадав дрон, який літає і збирає сам яблука на деревах.

НЕБЕЗПЕЧНА РОБОТА

У групі на занятті четверо жінок, двоє з них – військові. У футболках полку “Азов”, піксельних штанах і в кепках кольору хакі. Приїхали на навчання з фронту, але ніколи не керували раніше дронами. На майданчику для тренувань панує тиша і тільки чути, як безпілотники наближаються або губляться вдалині.

Галявина майорить різнобарвʼям квітів – ромашки, бузкові орлики, синюшник, журавельник. Посеред трави розклали квадрокоптери з акумуляторами й джойстиками.

– Я чим далі, тим більше напрягаюсь, – сміється рудоволоса режисерка – монтажу Олена.

– Буває РЕБи глушать, а супутників нема, тоді так уже не буде дрон позиціонуватись, сам зупиняться, – пояснює інструктор Дмитро. Ходить у військовій формі, на плечі шеврон з емблемою футбольного клубу “Динамо” у кольорі хакі. На честь команди взяв собі й позивний. – Куди вітер, туди він і піде. Тоді треба буде балансувати його. Якщо полетів і втратили звʼязок з ним, то тут є точка оновлення – зможе повернутися на точку, звідки злітав. Але це, якщо є GPS.

 

Тетяна Гандзюк тримає квадрокоптер на одній руці. Інструктор починає злітати, щоб показати, як це робити плавно. За польотом слідкують на невеликому екрані. Якщо розібʼють – то нічого страшного, запевняє інструктор. Важко навчитися літати, коли постійно боїшся.

– Нам головне знайти себе, розвернутися за компасом, – проводить далі урок Дмитро. – Він дивиться на нас чітко. Ми завжди знаємо, де ми. “Н” – це точка злету. Якщо GPS у нас пропав, то завжди маємо компас.

Дмитро “Динамо” працює з дронами давно, а після початку Великої війни вирішив вступити в ЗСУ. Воює на фронті у складі спецпідрозділу й паралельно працює інструктором для військових, а також у школі пілотес.

– Не одразу зміг опанувати військове застосування, – зізнається Дмитро. – Пройшов декілька шкіл, вивчився на інструктора. Навчав військових з різних підрозділів, різних куточків України. Зараз вчу й цивільних також. Дівчата бувають різні, але загалом за тиждень уже літають класно. Вчимося орієнтуватися на місцевості, курси проходять з військовим нахилом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Врятовані від смерті та росіян: фото та історії тварин, яким не дали втонути після підриву ГЕС

Поки жінок вчать літати на цивільних дронах – DJI Mavic 3 і Autel evo 2 pro. Обидва безпілотники використовують також на фронті. Під час розширеної програми залучатимуть і бойові.

– Продовжуємо спілкуватися й після навчання, постійно на звʼязку, відповідаємо на питання технічні, – говорить інструктор. – Але вони вчаться далі, бо це не за один день – захотів і полетів. Ми вчимо самій базі, а щоб виконувати завдання на лінії розмежування, треба ще навчатися і постійно практикуватися. Випускниці розповідають, що відчуття тут, у стерильних умовах, і на передовій, відрізняються. Але ми намагаємося застосовувати на заняттях умови, наближені до бойових.

 

Робота пілота – найбільш небезпечна на фронті, каже чоловік, бо вони найбажаніша ціль ворога.

– У першу чергу – це безпека пілотів. Якщо не навчили, як правильно поводитись, навіть якщо круто літає, то туди й прилетить. Зі свого інструкторського досвіду помітив, що жінкам у чомусь вдається трохи краще пілотувати. Але це тільки моя субʼєктивна думка, – додає наостанок “Динамо”.

СОТНІ ЗАЯВОК

З початком тренувань жінок вітає засновник школи Валерій Боровик – статний високий чоловік у камуфляжній футболці. Прийшов на заняття познайомитись з майбутніми пілотесами й проконтролювати процес. Спостерігає пильно за навчанням, але не втручається, а підбадьорює дівчат.

Школу пілотес заснували через кілька місяців після початку повномасштабного вторгнення. Коли українські захисники відбили росіян від Києва, у підпорядкуванні Валерія був підрозділ Інтернаціонального легіону. Один із бійців і колишній солдат Бундесверу запитав, чи має він знайомих пілотес.

– Він готував бойові частини для наших дронів “Оса”, які ми випускаємо, – розповідає Боровик. – І тут він запитує, чи немає у нас дівчини, яка керує дроном. Його товариш з Британії підтримує феміністичні організації. Потрібно було знайти, кого можна підтримати фінансово. Були такі знайомі, але коли почав обдзвонювати, то вони були або на передовій, або без звʼязку. Я звернувся до друга, президента Ukrainian Fashion Week Володимира Нечипорука і сказав, що шукаю готову навчатись пілотуванню дроном дівчину. І він порекомендував адміністраторку Міру. Ми почали її вчити керувати дронами.

 

З британцем звʼязатися так і не вдалося, але так у Валерія зʼявилася ідея навчити пілотній справі якомога більше дівчат.

– Кинули клич, і відгукнулися десятки жінок. Створили першу групу, де були моделі, адміністраторки, навіть власниці модельних агентств, зокрема Маша Манюк, – каже засновник школи. – Після перших груп отримали сотні заявок, була черга на навчання. Частина з жінок, які отримали у нас знання, пішли в ЗСУ.

Школа має три напрямки підготовки – для цивільних, військовослужбовиць і майбутніх інструкторок. За час існування школи вдалося навчити близько ста жінок. Базовий курс керування дроном триває кілька тижнів. Наразі запускають нову програму для поглибленої підготовки жінок з подальшим застосуванням знань під час бойових завдань.

– Це посилена така програма з розгортанням, комунікаціями, протидією РЕБ, маскуванням, картографією – поглиблений курс. Тобто після базового дівчата можуть допомагати підрозділам, а після поглибленого – стають повноцінними пілотесами. У нас є одна дівчина, у якої чоловік – оператор дрону й робить удари дистанційно. Він їй сказав: “Та ні, у тебе не вийде”. Вона натомість прийшла до нас в школу й успішно закінчила навчання.

 

БІЛИЙ ОРЕЛ

Ініціативу заснували на кошти благодійного фонду “Віра” за підтримки фонду “Коло”. Проєкт існує за рахунок донатів, однак і їх не завжди вистачає. Потрібно оновлювати парк дронів, часто бувають якісь поломки, зізнається Валерій.

– Постійно потрібні дрони з тепловізорами. Школа розширюється і необхідно закуповувати нову техніку, – широко розводить руками Валерій. – Треба гроші на паливо, смаколики для дівчат, бо доводиться іноді довго чекати, якщо вмикають повітряну тривогу або йде дощ. Потрібні кошти іноді на те, щоб брати інструкторів, бо не завжди можливо взяти військових. Шукаємо контакти, підтримку феміністичних організацій, усіх тих, хто готовий фінансувати розширення проєкту.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Ми законсервовані. Проживемо сто років” – як мешкають люди у найдовшому місті Європи

Цивільні жінки для проходження навчання мають внести добровільний донат. Військові проходять курси безкоштовно. Беруть усіх бажаючих, але наголошують, що майбутнім пілотесам бажано мати досвід керування автівкою або грати в компʼютерні ігри.

– Тобі потрібно керувати дроном за допомогою джойстика, – пояснює Боровик. – У тебе має бути відчуття таке, щоб не повернути різко, щоб дрон не впав. Коли у когось є навички швидкої або плавної реакції в іграх, то легше керувати й дроном. Якщо він маленький, то будь-який різкий рух призводить до втрати контролю над польотом. Але є дівчата, які приходять і без цих навичок, і швидко вчаться.

Також “Пілотеси України” запускають продаж сертифікатів на навчання для компаній, які можуть придбати курс і подарувати своїм працівницям.

– У нас тут такий драйв, уже своя спільнота. Дівчата вже зустрічаються поза школою, ходять в кафе, походи. Не шукайте традиційні подарунки, хай жінки проведуть час з користю. Зрозуміють, що таке дрон і в майбутньому вирішать, що будуть знімати – чи ворожу російську техніку, чи своє весілля. Ці кошти не забираємо собі в прибуток, а вкладаємо в підготовку нових пілотів та виготовлення дронів.

 

Валерій Боровик від початку повномасштабного вторгнення допомагає цивільним і волонтерить для військових. Його команда зараз зосереджена на виготовленні ударних безпілотників. Мають власний бойовий підрозділ “Білий орел”.

– Виробництво дронів в Україні буде суттєво збільшуватися. Вагому роль в цьому виконує Мінцифри й команда “Армії дронів”. Вони є драйверами цього процесу, щоб змінити процедури, прискорити введення готових дронів в експлуатацію. Залишилася ще протидія цьому, бо однозначно є кроти, російські засланці, які намагаються зупинити розвиток військової техніки й оборонних потужностей України.

ПРИВІТ КРИМУ Й МОСКВІ

На фронті постійно потрібні дрони, зізнається Боровик. Головною проблемою в розвитку галузі є адміністративні перешкоди й процедурні моменти, що залишилися ще з радянських часів.

– Зараз ситуація змінюється, але ці раби процедур або кроти залишилися на своїх посадах і приймають якісь підзаконні акти, інструкції, положення. І навіть коли новий закон приймають чи є розпорядження головнокомандувача, вони розписують процедурно, що має і як робитися. Це все затримує на місяці, тому довгий і забюрокартизований процес видачі дозволу на допуск в експлуатацію. Є певні зрушення в цьому. Думаю, що деякі комісії просто необхі дно ліквідувати, щоб бойові підрозділи разом з виробниками проходили ці етапи швидко. Всі виробники над цим бʼються й намагаються подолати це болото.

 

Використання дронів у сучасній війні – необхідність, запевняє військовослужбовець. Безпілотники рятують життя військових і допомагають виконувати небезпечні бойові завдання, каже Валерій.

– Дрон зберігає життя мінімум одного, а то і десятьох, сотень людей, яких ти, як командир, не відправляєш для того, щоб вони розвідали ситуацію. За тим лісом, наприклад, де ти можеш щось побачити тільки через супутник, а ти не завжди можеш ним керувати, як це американці роблять. Замість цього ти можеш запустити маленький дрон, який покаже, що там відбувається. Тоді ти збережеш життя розвідників. Також безпілотники допомагають знешкоджувати противника. Дрон показав координати, ціль – і туди навалили артою.

Безпілотники допомагають в зачистці звільнених територій від ворога. Команда Валерія Боровика випускає переважно дрони-камікадзе, ударні дрони. 70% комплектації виробляють самостійно.

– У цій війні це важливо з огляду на ефективність ударів. Всі знають, що коли ти мінами накриваєш територію, то з 20 снарядів влучає два-три. Кожен снаряд коштує 3000 євро. Тобто 60 тисяч ти витрачаєш на ураження цілі. І тут у тебе дрон за 8000, який може вдарити з вищою точністю.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Чоловік почав кидатись. Став наді мною у позу” – як українки вперше їхали в жіночих купе

 

Виробництвом безпілотників компанія займається з 2014 року. Команда створила перший в Україні дрон-камікадзе “Ятаган”.

– Тоді все зупинилося – “Мінськ-1”, “Мінськ-2”. Тому до повномасштабного вторгнення у нас немає жодного законтрактованого дрона-камікадзе українського виробництва, – згадує Валерій. І це величезна проблема, бо ми відстаємо від Росії, тому що вони масштабно зосередилися на кількох моделях і випускають їх тисячами. Думаю, що ми подолаємо це відставання найближчим часом, можливо, до кінця року. Ми випускаємо десятками, до сотні. Маємо контракти з нашими заводами, які за нашою технологією будуть випускати тисячі.

Виробляють також дрони “Оса”, “Атака”, “Відсіч”, “Гайдамака”, “Літаган”, “Київська Русь”. Останній на 700-800 км несе 16-20 кг заряду.

– Привіт Крим і Москва, – махає рукою і посміхається Боровик.

НЕНАВИСТЬ ДО РОСІЯН

Дрони посадили на землю, щоб перезарядити. Свій перший у житті політ щойно здійснила 40-річна Олена Комарчук. Жінка працює режисеркою монтажу, але вирішила, що має опанувати навички, які допоможуть у разі чого на фронті.

– У нас війна, але раніше теж проходила різні вишколи для цивільних, такмед, – розповідає Олена. Крізь окуляри з жовтим склом видно її виразні очі. – Ми не знаємо, що буде завтра, і справа навіть не в тому, чи буть росіяни під Києвом. Чи вистачить у наших захисників сил і чи вистачить сил взагалі? Нам або здатися і скласти лапки – то нічого не вийде.

З 2014 року Олена Комарчук займається волонтерством, але ніколи не уявляла себе військовою. 22 лютого 2022 року вирішила вступити в місцеву ТРО.

– На мене дивилися, як на бабуїна. У мене філологічна освіта – куди вони мене візьмуть. Я не літала на дронах, але могла на пікселі розкласти, зчитати будь-яку технічну характеристику. Не розуміли, що зі мною робити тоді, хоча навіть підписала контракт. Коли подзвонила 24 лютого, то сказали: ” З тобою вже ніхто граться не буде”.

Тепер жінка вчиться пілотувати, щоб у разі необхідності вступити в ЗСУ. Хочу прийти й показати конкретні вміння, каже.

– Синдром вижившого росте, – зізнається й нервово переступає з ноги на ногу. – Я одна серед знайомих жінка, яка вирішила долучитися до військового життя, вчуся цьому, тому дивляться на мене, як на білу ворону. Після всіх військових вишколів у мене не трусяться руки. На стрільбищах мене колотити почало, коли стріляла вперше бойовими. Ще пʼять разів постріляю – перестане. Я не вбивала людей, не знаю, як це. Але у мене стільки ненависті до росіян, що думаю зможу.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “У нас був рай. Кличко приїжджав” – як живуть на українських “Мальдівах” і чи дійсно їх продали за безцінь

Навчання продовжуються, а дрони знову злетіли в повітря й кружляють під безхмарним небом. Ще кілька тижнів жінки вчитимуться базовим навичкам пілотування, а наприкінці отримають спеціальний сертифікат.

ДОПОМОГА ПРОЄКТУ

“Пілотеси України” створено за благодійні кошти. Школа потребує фінансування на оновлення парку дронів, паливо, оплату роботи інструкторів. Допомогти проєкту можна за реквізитами або донатом на банку фонду в Монобанк.

Перекази по Україні:
Найменування отримувача: МБФ ВIРА
Код отримувача: 37333770
Назва банку: АТ КБ “ПРИВАТБАНК”
Рахунок в форматі відповідно до стандарту IBAN:
UA533052990000026003005023457

Номер картки: 5375 4112 0115 1508

Банка:
https://send.monobank.ua/jar/3ZtHNnLH6d

Reakcja

0%0Pozytywnie0%0Neutralnie 0%0Negatywnie

Twoje emocje

0%0Lubię to!

0%0Super0%0Ekscytujący 0%0Ciekawy0%0Smieszny0%0Smutny0%0Wściekły0%0Przerażony0%0Szokujący0%0Wzruszający0%0Rozczarowany0%0Zaskoczony

Co sądzisz?

0%0Prawda0%0Manipulacja0%0Fake news

0

0Ulub

Oryginalne źródło ZOBACZ