Монастир, який став тюрмою: історія «Бригідок» у Львові

Австрійська влада закривала багато монастирів, які не приносили соціальної користі. Будівлі пристосовували під інші функції. Проте одна з найнезвичніших ролей випала жіночому монастирю святої Бригіди у центрі Львова. Там і донині працює міський СІЗО. Про історію будівлі розповів директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки Іван Сварник.

Черниці-бригідки з’явилися у Львові 1613 року, засновницею і першою настоятелькою їхнього монастиря стала шляхтянка Анна Порадовська. Там перебували 11–20 монахинь, а також 5–6 учениць, переважно дівчата зі шляхетних родин. Перший монастир був дерев’яним, лише 1734 року звели мурований. Молилися жінки в костелі св. Петра в оковах, де був бароковий вівтар.

Інтер’єр костелу монастиря бригідок у Львові (фото 1913 року з сайту «Фотографії старого Львова»)

З приходом Австрійської монархії більшість монастирів у Львові ліквідували. У будівлі монастиря святої Бригіди влаштували в’язницю за наказом цісаря Йосифа ІІ після його приїзду до Львова у 1783 році. Так жіночий монастир став чоловічою тюрмою, колишні келії – камерами, а костел – в’язничною каплицею.

У 1840 році в’язницю перебудували й значно розширили, добудувавши крило на вулиці Городоцькій. Там могли розмістити 1080–1290 в’язнів. Більшість камер були багатомісні, одиночних було лише вісім – 4 «світлі» (з вікном) і 4 темні. До кінця ХІХ ст. кількість в’язнів збільшилася до 1500. Тіснота і погані умови утримання спричинили багато хворіб. Як розповідає Іван Сварник, універсальним методом лікування тюремний лікар вважав чистоту й особисту гігієну. Дійшло до того, що 1902 року в’язні вчинили бунт, вимагаючи пом’якшити режим утримання, й таки домоглися певних змін.

Новий корпус в’язниці «Бригідки» збудували у стилі бідермаєр (фото 1934 року з NAC)

У ХХ ст. в’язниця, яку у народі називали «Бригідками», стала частково й для «політичних» ув’язнених. Там утримували багатьох комуністів і націоналістів. 1925 року тут розстріляли комсомольця Нафталі Ботвіна, який убив агента поліції. 1932-го – повісили двох членів ОУН Василя Біласа й Дмитра Данилишина, затриманих після невдалого нападу на пошту в Городку, стратили бойовика УВО Іларія Кука, старшого брата останнього командувача УПА Василя Кука. У цій львівській тюрмі відбували покарання Степан Бандера, Андрій Мельник, Ярослав Стецько, який був тюремним старостою для українців.

«1936 року, під час похорону безробітного українця Козака, у Львові відбулися масові заворушення й сутички з поліцією. Ідучи на Янівський цвинтар, демонстранти спробували штурмувати в’язницю, але поліція відбила напад», – розповідає Іван Сварник.

Після вересня 1939 року «Бригідки» стали в’язницею №4. Тут знову вбивали українських діячів. У червні 1941 року за наказом з Москви там почали розстрілювати політв’язнів. 24 червня тюремна варта почула стрілянину в місті і вирішила, що до Львова зайшли німці. Вони розбіглися і підпалили будівлю тюрми. Втікати в’язням допомогли боївки ОУН. Проте варта швидко зорієнтувалася і повернулася, а з вул. Городоцької підійшла військова колона червоних, тож в’язнів загнали на подвір’я гранатами й вогнем.

Пожежа в Бригідках на вулиці Казимирівській (Городоцькій), світлина з сайту «Фотографії старого Львова»

Коли німці насправді зайшли до Львова, застали жахливу картину масових убивств у тюрмах, закатовані і понівечені тіла. Варварські злочини більшовиків документували західні кореспонденти. Нацисти не використовували пошкоджену пожежею будівлю. 1944 року діяльність тюрми відновили радянські окупанти. Там страчували людей і у повоєнні роки: засуджених вбивали в підвальному приміщенні пострілом у потилицю з малокаліберної рушниці.

Зараз в історичній будівлі функціонує СІЗО №15. Його планують перенести з центру міста. А вулиця, яка колись називалася Карною, тепер носить ім’я одного з вбитих там оунівців Дмитра Данилишина.

Zgłoś naruszenie/Błąd