Луганський національний медичний університет / © ТСН
Луганський державний медичний університет цього року святкує 70-річчя. Це заклад, який двічі пережив евакуацію: спочатку — 2014-го — через російську агресію переїхав до Рубіжного, а після початку повномасштабної війни — до Рівного. Втім, попри все, університет вистояв.
Як вдалось і чим живе заклад тепер — розповіла кореспондентка ТСН Анна Махно.
Навчання під час війни: від манекенів до реальних операцій
Сьогодні в аудиторіях університету у Рівному кипить робота. В одній залі лікарі-інтерни приймають пологи у манекенів — уже за місяць вони робитимуть це в реальних лікарнях. У біохімічній лабораторії визначають показники води, а майбутній хірург відпрацьовує техніку накладання внутрішніх швів. Це лише частина щоденного життя вишу, який за 70 років існування двічі був на межі зникнення.
Перша евакуація: Луганськ — Рубіжне
До 2014 року університет у Луганську був справжнім освітнім гігантом: студентське містечко на гектарах та понад 5 тисяч студентів.
Сергій Смірнов, ректор Луганського державного медуніверситету: «Університет став одним з найкращих закладів медичної освіти України».
Однак весна 2014-го змінила все. Росіяни захопили СБУ та облдержадміністрацію, почалися обстріли.
Андрій Голій, асистент кафедри хірургічних хвороб: «З навчальної аудиторії ми побачили танки».
Тоді виш евакуювали до Рубіжного. Серед тих, хто рятувався, було близько 2,5 тисячі іноземних студентів. На архівних кадрах ТСН зафіксовано, як студенти з Індії покидають Луганськ, сподіваючись повернутися за кілька тижнів. У Рубіжному університет відновлювали фактично з нуля в приміщенні ліцею, і згодом він знову зміг конкурувати з провідними ВНЗ країни.
Другий удар: 2022 рік
Повномасштабне вторгнення 24 лютого знову поставило існування університету під загрозу. Андрій Голій, на той момент інтерн, згадує свій перший день:
Андрій Голій: «Потрібно терміново на роботу, бо везуть поранених».
Він оперував жінку, в будинок якої прилетів снаряд, і лише на столі впізнав у ній свою знайому через понівечене обличчя. Коли ситуація в Рубіжному стала критичною, керівництво вишу об’їздило кілька областей у пошуках нового дому.
Рівне — нова домівка та надія на повернення
Зрештою, університет зупинився у Рівному. Знову — пошук приміщень, облаштування аудиторій та закупівля обладнання. Сьогодні тут знову чути гомін студентів. Серед них — Даніїл Стогнієв, представник цілої династії лікарів, які закінчували цей виш. Про рідну Луганщину йому нагадують наліпки з гербами Сєвєродонецька та Старобільська на чохлі телефона.
Даніїл Стогнієв, студент: «Луганщина — моє, наше, було і буде».
Саме в Рівному доля знову звела хірурга Андрія Голія з жінкою, яку він рятував під обстрілами чотири роки тому. Попри те, що на новому місці університет прижився, туга за домом не зникає. Пан Андрій часто бачить у снах рідну Кремінну, а студенти — свої рідні міста. Усі вони мріють про день, коли зможуть відсвяткувати черговий день народження університету в українському Луганську.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: ТСН новини ДНЯ 6 травня. Жахливі обстріли України! Харків та Запоріжжя у вогні!
Zgłoś naruszenie/Błąd
Pozytywnie
Neutralnie 
Negatywnie
Lubię to!
Super
Ekscytujący 
Ciekawy
Smieszny
Smutny
Wściekły
Przerażony
Szokujący
Wzruszający
Rozczarowany
Zaskoczony
Prawda
Manipulacja
Fake news
Oryginalne źródło ZOBACZ
Dodaj kanał RSS
Musisz być zalogowanym aby zaproponować nowy kanal RSS